2024 рік став знаковим для громадської й професійної діяльності Віолетти ДВОРНІКОВОЇ — голови Європейської асоціації жінок України та ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Київщина», керівниці Ukraine Society Hub у Брюсселі, громадської діячки з Ірпеня та радниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Вона стала лідеркою змін на міжнародному рівні, не боячись виступати на захист тих, хто потребує підтримки. Відверто про консолідацію українок за кордоном, допомогу військовим і ветеранам, а також про найближчі плани — читайте далі!

– Пані Віолетто, вітаємо! Незламні українські жінки за тисячі кілометрів від дому живуть, працюють, створюють бізнес, волонтерять. Як вдалося об’єднати їх у першій Європейській асоціації жінок України? Наскільки виросла ваша організація за цей рік?
– Європейська асоціація жінок України об’єднала вже тисячі українок за кордоном! Усі вони мають спільну мету, інтереси та прагнення. Насамперед ідеться про захист прав жінок і дітей, які перебувають у чужих країнах. Головна мета — стати голосом України в Європі, постійно нагадувати світові про нашу державу.
За три роки проживання в європейських країнах наші жінки здобули ресурси на місцях, налагодили контакти в муніципалітетах. Це дає змогу розповідати про російське вторгнення, залучати допомогу для України, забезпечувати гуманітарну підтримку українців удома та військових на фронті.
Асоціація стала містком між Україною та Європою, що сприяє ефективнішій роботі на міжнародному рівні й допомагає українцям відчувати захист і підтримку за кордоном.
– У грудні відбувся вже 10-й Конгрес Асоціації жінок України. Чим найбільше пишаєтеся?
– Перший Саміт Європейської Асоціації жінок України пройшов у Бельгії, де зібралися делегатки з 20 країн. Згодом ми провели Конгреси в Болгарії, Італії, Австрії, Ірландії, Франції, Словаччині, Чехії, Нідерландах і на Кіпрі.
На зустрічах ми обговорювали гуманітарну допомогу, підтримку, збереження української мови та культури, юридичний захист, жіноче підприємництво й адаптацію бізнесу. У кожній із цих країн є активні жінки, які допомагають асоціації й одна одній почуватися безпечно та комфортно. Щоразу мене вражає їхня сила, впевненість, енергія, неймовірні ідеї та ініціативи.
– З якими труднощами стикаються українці за кордоном?
– Раніше ми мріяли про краще життя за кордоном, але не думали, що війна змусить нас опинитися в центрі Європи. Тепер для нас відкритий увесь світ, однак ніде не буде так легко та затишно, як удома.
Коли жінки з дітьми виїжджали у стані стресу і страху, вони не були готові починати життя з нуля. Основні труднощі — мовний бар’єр, незнання законів, відмінна ментальність.
Сьогодні українці проявляють себе як професіонали: юристи, лікарі, фа-
хівці різних сфер. Жінки допомагають одна одній, а ми, зі свого боку, підтримуємо їхнє об’єднання, щоб разом захищати права наших співгромадян за кордоном.
– Як щодо збереження національної ідентичності?
– Кожен наш захід, кожне зібрання, івент не обходиться без популяризації української культури за кордоном. Усе, що робимо, – з любов’ю до Батьківщини, з усвідомленням свого походження, коріння, своєї сутності. Передусім, де б ми не були, маємо плекати й берегти українську ідентичність. Це наша принципова позиція.
– Розкажіть детальніше про вашу гуманітарну допомогу Україні.
– Спільними зусиллями з нашими європейськими партнерами нам вдається регулярно передавати до України необхідну гуманітарну допомогу та медичне обладнання. Зокрема, пишаємося тим, що змогли забезпечити гемодіалізом одну із Запорізьких лікарень.
Також постійно доправляємо гуманітарні вантажі на Київщину, забезпечуючи мешканців альтернативними джерелами енергії, що є особливо актуальним у теперішній час.
– Які успіхи маєте у напрямку ветеранської політики?
– Цього літа в Брюсселі відбувся «Саміт інновацій, підтримки та здоров’я ветеранів», де ми окреслили реальні проблеми українських військових і запропонували шляхи їх розв’язання. Це велика відповідальність, але я горджуся тим, що робимо важливі кроки для покращення життя наших захисників. Це наш святий обов’язок.
Окрім того, я була спікеркою на форумі «Ветерани – шлях додому» у Львові, де розповіла про внесок українських жіночих спільнот в ЄС у підтримку ветеранів та їхніх родин.
– Понад пів тисячі українських дітей оздоровилися цього року завдяки вам. Як це вдалося?
– Разом із ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Київщина» ми організували відпочинок та оздоровлення для дітей Ірпінської громади. Йдеться про дітей військовослужбовців, переселенців, спортсменів, юних науковців та інших ірпінчан. Загалом з початку повномасштабної війни понад 500 дітей віком від 7 до 18 років побували в Болгарії, Італії, Грузії, Польщі та в українських Карпатах.
Це надзвичайно важливо, адже дитинство не можна поставити на паузу. Хочеться, щоб наші діти росли в мирі та гармонії, наповнювалися любов’ю та добром, бо вони – наше майбутнє. А що посієш, те й пожнеш.
– Ви отримали визначну премію – «Жінка ІІІ тисячоліття». Поділіться враженнями.
– Всеукраїнська премія «Жінка ІІІ тисячоліття» відзначає українок за їх багаторічну активну громадську діяльність, допомогу людям і небайдужість. Мені дуже приємно, що мою роботу помічають і визнають. Я вдячна всім, хто підтримує мене, моїй команді, з якою ми разом досягаємо таких результатів!
Ми працюємо над посиленням міжнародної співпраці та підтримкою молодих лідерок. Наша мета – забезпечення рівних прав для жінок у політиці, економіці та на ринку праці. Я впевнена, попереду на нас чекає ще більше звершень!
– Над чим будете працювати у 2025 році?
– Ми не плануємо зупинятися. Разом із командою шукатимемо нові шляхи для вирішення проблем наших співвітчизниць у ЄС, ініціюватимемо необхідні зміни в законодавстві, робитимемо все для наближення перемоги України та створення умов для повернення українських родин додому.
Ми прагнемо розробити цільову програму з конкретними заходами для підтримки українок за кордоном, захисту їхніх прав і свобод. Також плануємо впровадити уроки української мови при школах країн ЄС, зробивши їх доступними для всіх українських дітей.
Є також амбітна ідея створити табори для реабілітації та відновлення сімей військовослужбовців і дітей, які постраждали від російської агресії. Ветеранська політика в ЄС потребує рішучих і злагоджених дій. Завдяки нашим захисникам і захисницям ми досі стоїмо.
– Яким би Ви хотіли бачити прийдешній Новий рік? Про що мрієте? Що побажаєте нашим читачам?
– Я дуже хочу, щоб 2025 рік став роком нашої перемоги. Хочу, аби всі люди відчували доброту в серці, щоб наші діти були захищеними та проживали своє щасливе дитинство, незважаючи на всі труднощі.
Щиро бажаю усім радості, здоров’я, щастя та приємних новин! Будьте тут і зараз, знаходьте натхнення для власного розвитку, цінуйте час із рідними та отримуйте задоволення від роботи, спілкування з друзями, від своїх хобі й життя загалом!