Іноді одна невелика дія може запустити ланцюг подій, що здатен змінити чиєсь життя назавжди. Саме такі моменти, сповнені рішучості та співчуття, формують долі людей і створюють історії про незламність людського духу.
Наша співрозмовниця – депутатка Тернопільської міської ради, голова ТОГО «Підприємці Галичини» та ГО «Асоціація жінок України «Дія.Тернопіль», авторка проєкту «Ангели війни» і ведуча програми «Небайдужі» на телеканалі «Тернопіль1» Ольга ШАХІН.

– Ольго, Ви поєднуєте різні соціальні ролі: депутатка, громадська діячка, телеведуча. Нещодавно Ви ще й були нагороджені національною премією «Гордість України» в номінації «Жінка року-2024». Як Вам вдається знаходити баланс між цими сферами, і що стало поштовхом до такої активної громадської позиції?
– Життя навчило мене простій істині – немає нічого неможливого, якщо твоє серце відкрите для добра. Коли займаєшся тим, що любиш, сили з’являються звідусіль. Мій шлях громадської діячки почався з бажання зробити світ хоч трохи кращим. Найважливіше – не боятися починати з малого. Кожна велика справа починається з маленького кроку: дзвінка, зустрічі, вчасно простягнутої руки допомоги. Так поступово навколо тебе формується спільнота однодумців, готових творити добро.
Коли у мене з‘явилася команда
ГО «Асоціація жінок України «Дія.Тернопіль», зрозуміла, наскільки потужною є наша сила. У нас кожна учасниця відповідає за певний напрям, і завжди підтримуємо одна одну.
– ГО «Асоціація жінок України «Дія.Тернопіль» реалізує численні волонтерські проєкти. Як війна вплинула на пріоритети вашої організації?
– Військові – це наш сьогоднішній день. Якщо не підтримаємо їх, то можемо втратити себе як націю. З перших днів повномасштабного вторгнення ми обрали місію бути надійним тилом. Багато спілкуємося з родинами військових, підтримуємо їх і допомагаємо їхнім дітям. У цей складний час наше завдання – бути поруч із тими, хто найбільше цього потребує, навіть якщо вони самі не можуть попросити про допомогу.
– Проєкт «Ангели війни» став потужним медійним явищем, що розповідає історії загиблих захисників України. Що спонукало створити саме такий формат вшанування пам’яті героїв?
– Кожна історія загиблого героя має бути збережена, розказана та передана нащадкам. Це не просто телепрограма – це наша національна пам’ять, скарбниця героїзму та самопожертви. Записуючи ці історії, я часто плачу разом із родинами загиб-
лих. Кожен із них – цілий всесвіт, життя, покладене за нашу країну. Зберегти пам’ять – це найменше, що ми можемо зробити для них.
– Як змінюється Ваше світосприйняття, коли працюєте з дитячими проєктами після таких емоційно важких історій?
– Кожна дитина – це унікальний всесвіт, що потребує нашої віри та підтримки. Найдивовижніше, що діти вчать нас більше, ніж ми їх. Вони дарують нам уроки щирості, безумовної любові й уміння радіти простим речам.
– Ваш графік дуже насичений, а діяльність – емоційно складна. Де знаходите ресурс для відновлення сил?
– Я люблю життя в усіх його проявах, і цієї любові вистачає, щоб ділитися нею з тими, хто цього потребує.
– Яку пораду Ви дали б тим, хто хоче розпочати волонтерську діяльність, але вагається зробити перший крок?
– Починайте з малого. Не бійтеся, що ваша допомога буде незначною – кожен внесок важливий. Об’єднуйтеся з однодумцями, діліться досвідом. Пам’ятайте: великі зміни починаються з маленьких кроків. Головне – діяти. Навіть найменша допомога може врятувати чиєсь життя або подарувати надію.
Любіть життя, вірте в людей, не бійтеся мріяти масштабно. Допомагаючи іншим, ми змінюємо себе. Я – жінка, яка вірить у силу добра. І знаєте що? Цієї віри вистачить на всіх, хто готовий змінювати світ разом зі мною.