Практична психологиня та гештальт-терапевтка ОЛЬГА КОПЧИНСЬКА мотивує людей робити усвідомлений вибір і допомагає їм стати щасливішими! Вона переконана: відпочинок – це не розкіш, а необхідність для нашої психіки, особливо в умовах війни. У нашій розмові пані Ольга розповіла про «Совин Яр» – новий туристичний комплекс на Черкащині, та поділилася корисними порадами, як зберегти ментальне здоров’я в умовах постійного стресу та невизначеності.

– Ольго, вітаємо! Що спонукало Вас обрати професію психолога?
– Це моя друга вища освіта. Перша була за спеціальністю «міжнародна економіка і менеджмент». Але то не був свідомий вибір, не зовсім моїм.
Психологія цікавила мене все життя, але тоді я цього ще не усвідомлювала. Завжди хотіла зрозуміти, чому люди діють так, а не інакше, як влаштована людська психіка, що нею керує… Вона схожа на айсберг: свідома частина – це те, що ми бачимо над водою, але під водою приховано набагато більше. Тому у досить зрілому віці, мені було 30 років, я вирішила змінити професію та займатися тим, що мене справді захоплювало.
– Гештальт-терапія: що це таке простими словами?
– Є такий вираз: «закрити гештальт». Це означає, що у нашій свідомості залишаються незавершені ситуації, розмови, події, які ми можемо періодично, як жувальну гумку, «пережовувати», постійно повертатися до них, проживати подію знову і знову. У гештальт-терапії клієнт у контакті з психотерапевтом може завершити, тобто «закрити», ці питання, щоб вони не тягнули назад, не відбирали енергію.
Загалом гештальт працює з почуттями: як ми діємо на їхньому фоні. Мої клієнти стають більш усвідомленими. Це така тепла глибинна психотерапія, де ми працюємо над розширенням можливостей поведінки. Багато людей звикли діяти в певних ситуаціях лише одним способом, наприклад, завжди сваритися чи ухвалювати рішення лише певним чином. У гештальт-терапії можна позбутися таких установок, розширити свідомість, краще розуміти свої бажання та по-різному взаємодіяти з іншими людьми.
– З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються клієнти зараз?
– Найчастіше звертаються з проблемами у стосунках: на роботі, з друзями, з родичами, з партнерами. Я допомагаю впоратися з непрожитими травмами – розлученням, втратою стосунків тощо. Коли людині хочеться кар’єрного зростання і начебто є всі умови, але чомусь нічого не відбувається, ми працюємо над саморозвитком, самопізнанням, самоусвідомленням.
Нерідко молоді люди звертаються за порадою у виборі професії. Також допомагаю чоловікам, які через війну відчувають напругу, безвихідь і стрес через зміну звичного ритму життя.
Багато працюю з почуттями, над розвитком емоційного інтелекту, адже коли чітко розумієш, що відчуваєш, змінюється якість життя.
Моя мета – робити людей щасливішими, ніж вони були до зустрічі зі мною.
– Ви також долучилися до створення місця сили – комплексу «Совин Яр» у Черкаській області. Розкажіть більше про цей проєкт.
– Ми живемо в умовах постійного стресу. Війна впливає на всіх, навіть на тих, хто виїхав за кордон. Тому разом з однодумцями та партнерами ми ініціювали створення архітектурно-ландшафтного етнографічного комплексу «Совин Яр» у селі Водяники. Це не лише туристична перлина, а й чудове місце для відновлення сил та зміцнення ментального здоров’я.
Комплекс має понад 45 об’єктів, які розповідають історію цього краю, його легенди та перекази. Зокрема, реконструкція козацької церкви XVII століття – храм Вознесіння Господнього, церковно-приходська школа з дзвіницею, скульптурний комплекс «Сім Святих» та старовинні козацькі хрести, вітряки, карпатська гойдалка, міст-перехід «Скіфський оберіг».
Основою комплексу є Катеринин парк – об’єкт паркового мистецтва з архітектурними елементами (скульптурами, артоб’єктами, фотозонами). Тут є бесідки та галявини для комфортного дозвілля. Відпочити можна також на березі річки Неморозь, а смачно перекусити – у «Гостинному дворі».
У жовтні відбулася презентація комплексу. Багато вже зроблено, але ми не зупиняємося й продовжуємо працювати над його розширенням.
Відпочивати під час війни – не соромно! Це вкрай необхідно, щоб зберегти здоровий глузд. Особливо для військових і їхніх родин, а також людей, які постраждали від російсько-української війни.
– Життя в умовах війни: які поради дасте нашим читачам?
– Найголовніше – піклуватися про себе насамперед, про своє фізичне та ментальне здоров’я. Це як у літаку: у разі небезпеки спочатку треба одягнути кисневу маску на себе і тільки потім допомогти іншим.
Відпочивайте, гуляйте на свіжому повітрі, читайте книги (а не лише переглядайте телефон!), дивіться фільми, не полишайте займатися хобі.
Моя стихія – це стосунки. Йдеться не тільки про кохану людину, а й про рідних, близьких, друзів. Коли ми проводимо час з тими, з ким хочемо бути, то ми наповнюємося. Робіть це якісно і завжди щиро!