Заслужена артистка України, акторка театру і кіно ОЛЕНА ХИЖНА вкотре дивує своїми талантами та багатогранністю! Мисткиня розповіла про режисуру феєричної рок-опери, що збирає аншлаги, – «Гамлет» Леся Подерв’янського. А ще поділилася враженнями від другої у своїй кар’єрі чоловічої ролі! Якої саме? Читайте у нашому інтерв’ю.

– Пані Олено, як Вам далася режисерська діяльність у постановці рок-опери «Гамлет» Леся Подерв’янського? Скільки працювали над нею?
– Для сценічного втілення твору, автор дописав сцени, у яких з’явилися нові персонажі. І стало їх 18! На момент пропозиції поставити виставу, режисерський досвід я вже мала, але рок-опера, та ще з такою кількістю дійових осіб – це вперше! Тому я сумнівалася, чи братися за цю роботу. Це ж величезна відповідальність! Шанувальники творчості Леся Подерв’янського лише почули, що збираються поставити «Гамлета», а вже бажали придбати квиток на прем’єру! Уявляєте, скільки сміливості мені знадобилося, щоб піти на це!?
Скажу чесно, було складно. Ретельно відібрані актори, запрошені на ролі, служать у різних театрах, тому знайти зручний час для репетицій з урахуванням їх зайнятості було надзвичайно важко. Але найскладніше – працювати в умовах війни, коли репетицію перериває повітряна тривога, або актор через неї не може доїхати. А бувало й таке, що не зважали на тривогу та продовжували танцювати чи в унісон з нею співали свої арії. Це виглядало як протест, як жест незламності! У такі моменти у мене сльози з’являлися на очах.
Цілий рік ми працювали над виставою! Для мене це були 12 місяців цілеспрямованості та терпіння, бо лише режисер бачить цілісний фінальний результат і знає, куди веде команду і яким все має бути.
Я ні хвилини не сумнівалася в успіху, адже акторський склад підібраний ідеально, запрошені найкращі київські актори, чудовий балетмейстер, а сценографом став сам автор, відомий художник Лесь Подерв’янський, художницею по костюмах – його дочка Анастасія. Музику до рок-опери написав відомий композитор В’ячеслав Назаров. Кропітка щоденна робота була нелегкою. У мене не було хвилини вільного часу, адже режисерську постановку я втілювала паралельно з роботою акторкою у виставах Київського національного академічного Молодого театру. Ролі у мене головні, вимагають багато енергії, а ще дім, діти, викладання… Тож цей період можна назвати марафоном, який я витримала!
І ось нарешті рок-опера народилася, викликавши бурхливу овацію у публіки! Прем’єра відбулася в кінці травня 2024 року в Жовтневому палаці при повному аншлазі! Глядачі стоячи аплодували понад 20 хвилин!
Це щастя і нагорода за наш труд!
– Сценографом цієї вистави став неперевершений драматург, сатирик Лесь Подерв’янський. Поділіться своїми враженнями від такого творчого симбіозу?
– Звичайно, працювати з Митцем – справа дуже цікава, але й неймовірно відповідальна. Лесь має гострий розум, неабияке почуття гумору і на все свою точку зору. Поєднати його бачення п’єси, як автора, з моїм режисерським було завданням не з легких! Увесь період роботи над виставою ми були в діалозі, часто сперечалися, іноді до хрипоти, обговорювали нюанси, характери персонажів. Мене настільки поглинула ця постановка, що я ночами уві сні співала всі партії та програвала мізансцени за акторів. Саме це допомагало мені відстоювати свою думку, коли ми заходили у глухий кут у розмовах з автором. У моїй голові картина була настільки чіткою, що я могла відповісти на будь-яке питання, чому саме так має бути, а не інакше. Як розумієте, консенсусу ми дійшли і результатом задоволені.
– Грати чоловічі ролі для Вас не в новинку! Та нещодавно Ви зіграли Божевільного у виставі «Анархіст»! Чим цікавий цей образ?
– О, так! Вперше чоловічу роль я зіграла на початку акторської кар’єри, коли тільки прийшла до театру після закінчення театрального інституту ім. Карпенка-Карого. І от через кілька десятиліть мені запропонували зіграти головну роль Божевільного. Та ще й такого, що міняє образи протягом вистави. То він професор, то суддя, то священик…
Комедія італійського автора, лауреата Нобелівської премії Даріо Фо «Випадкова смерть Анархіста» заснована на реальних подіях, хоча у це важко повірити, коли знаєш сюжет. Жанр нашої вистави – поліцейська комедія. Вона вимагає від акторів великої віддачі та майстерності, бо насправді ми граємо фарс – найскладніший жанр! Фарс вимагає дуже яскравої манери гри, але всі дії треба виправдати, тут і потрібна майстерність актора у прямому сенсі!
До речі, я бачила цю виставу в інших театрах, щоправда не в Україні, і вони чомусь були не смішними… Не можу цього зрозуміти. Мабуть, складність матеріалу перемогла акторів. Тому запрошую до Молодого, на нашу виставу «Анархіст», у нас ви точно не нудьгуватимете!
– Які творчі плани маєте на найближче майбутнє? Про що мрієте?
– У Молодому театрі я отримала нову роль. Яку саме – тримаю в секреті, але знаю, що це буде цікаво, бо працюватиму з французьким режисером Григором Мане, з яким вдало випустили виставу «Як я залишилася сама», і вона з успіхом йде, збирає повні зали.
Я знялася у новому українському серіалі про далекобійників. Дуже хочу, щоб глядачам сподобалася наша прем’єра, яка невдовзі з’явиться на екранах. Також чекаю запуск нових українських кінопроєктів, у яких планую розкритися в нових амплуа.
Попереду запис нових пісень, дубляж фільмів і мультиків …
Але все це плани, а мрія у мене одна! І вона не лише моя! Вона – кожного з нас!