Неймовірна мама, чарівна українка, людина, яка завжди має на меті реалізацію… Усе це про Марію ФЕДЧУК. Наша гостя – лікар у четвертому поколінні, дочка видатної жінки, педіатрині. Її дитинство було завжди пов’язане з медициною, що вона вважала дуже цікавим. Зі слів мами, яка поверталась з лекцій та консультацій Марія знайомилась з важкими випадками пацієнтів.
«Одного разу мама спитала, чи дійсно мені цікавий випадок і на відповідь попросила, аби я взяла товстий зошит для нотатків…» Саме так розпочалась історія професійного шляху пані Марії.

– Пані Маріє, вітаємо. Варто, напевно, почати з історії Вашого шляху до успіху. З чого усе почалось? Які перепони долі Вам довелось пройти?
– Напевно, усе моє життя – це стійке проходження перепон. Це челенджи, виклики та уроки життя. Я виросла в доволі бідній, проте інтелігентній родині. Постійні подолання психологічних моментів, які я отримувала із молоком матері, покрокові подолання власного шляху, фінансової успішності – це робота моєї голови, мого цілеспрямованого ставлення до життя та відповідальності перед собою, перш за все. Моєю найбільшою мотиваторкою стала моя перша донька, яку я народила у 26 років. Гадаю, що саме завдяки її появі у моєму житті я зрозуміла, що маю створити зовсім інше дитинство цій красуні, не таке, яке було в мене. Я дуже щаслива, що мені це вдається.
Стосовно перепонів в житті. Їх дійсно було доволі багато, починаючи зі заздрощів оточуючих, які створювали досить цікаві обставини. Але я дякую навіть і їм. Усі ці події створили мене! Мені було важко вступити до академії, боротись із системою тощо. Але я сьогодні впевнена, що немає нічого не можливого. В цьому я абсолютно впевнена через власний шлях.
– Які якості характеру Ви в собі розвинули, аби достойно проходити ці іспити?
– Найперше, в я кій би жорстокій ситуації я не була, на межі життя чи смерті, я завжди дякую всесвіту за те, що маю дві руки, дві ноги, голову на плечах… Відтак я з усім справлюсь. Це про почуття вдячності цьому життю. І щоб не відбувалось, я пройшла багато чого і впевнена, що немає нічого, що може мене зламати. Авжеж, можливо, мені буде потрібен день чи два, три в найскладніших ситуаціях. Проте я відновлюсь, помолюсь, помедитую, а потім встану та піду далі. Немає нічого, що мене зломить. Українці незламні.
Я українка, мама трьох дітей, то ж мене ніщо не зломить. І на останок на дане питання. Я розумію внутрішню цінність, яку несу у цей світ. Цінність, яку я особисто несу людям. В кожному моменті, який я створюю навколо себе є дещо відмінне. Працюючи з пацієнтами я не просто виконую свої обов’язки,

я викладаюсь максимально. Тож резюмую: почуття вдячності, віра в себе та свої сили, розуміння цінності. Якщо я ставлю собі мету, я її досягну.
– Як надалі склалась Ваша доля?
– На жаль, мені не вдалось потрапити на факультет, де я прагнула себе розвивати через систему, тому пішла на медсестринський факультет нашої академії. Де власне й здобула диплом з відзнакою, після чого продовжила шлях вже на медичному факультеті. З часом я стикнулась з величезною проблемою – це було акне важкої стадії. В кого тільки я не була! Ніхто не мав змоги впоратись з моєю хворобою, на жаль. Через те я прагнула впоратись сама зі здоров’ям своєї шкіри. Так дерматологія стала моїм сенсом. Я прагнула знайти, маючи якісну англійську, будь-яку інформацію і розпочала свій шлях. Конференції, майстер-класи тощо. А після того, як я подолала свою проблему, до мене почали звертатись подружки подружок.
У 2006 році до мене звернулась дівчина з таким самим питанням. За кілька місяців красуня прийшла до мене з величезним букетом квітів та абсолютно щасливим виразом обличчя. Ми з нею подолали проблему! Вона розквітала. Це було найважливішим моментом для мене, коли я зрозуміла, якою може бути жінка, що вона може через себе щасливу дарувати своїм рідним та собі. А далі пішли в розробці антивікові програми. Це про найбільшу нагороду – бути корисною, робити жінок щасливими.
 – Маріє, що для Вас стало найголовнішим уроком життя?
– З війною ми усі обнулились. В мене не було питань до себе, що я можу, а що ні. Питання було лише про безпеку моїх дітей. То ж я просто посадила дітей до автівки і ми поїхали. Звичайно, тимчасово. Але тільки вдома ти розумієш, хто ти, на що здатен. За кордоном лише ти розумієш, на що ти дійсно здатен, хто ти є в глобальному розумінні. Тому, напевно, головний урок – це вкладання в себе. Я вдячна кожному автору книжок, які читала, де говорилось про вклад у себе.
Коли я збирала кошти на власний конгрес в Парижі, де читала лекції, зрозуміла, що мене у мене не забере ніхто. Десь за рік до війни я дізналась, що мої партнери вели не чесну гру, то були катастрофічні фінансові махінації, проте я подолала усе. Далі мою репутацію намагались спаплюжити, відібрали в мене мій бренд. Але усе, що я маю – моя експертність, яку не відібрати. То ж урок в тому, щоб розуміти, хто ти є насправді.
– Як вийти за межі власних упереджень?
– Це навичка. Кожного дня варто щось робити інакше. Навіть каву випити з іншої філіжанки. Сядьте на інше місце в кафе, почитайте не новини, а книжки. Авжеж мова йде не про романи, а про біографії, про величезних науковців тощо. Я обожнюю потужних авторів, бо вони дають можливість розширювати наш світ. Я, наприклад, кожного дня щось слухаю, вчусь, трансформуюсь, це дійсно неймовірно важливо робити кожного дня. Я займаюсь освітою, підвищенням кваліфікації, відслідковую усі медичні інновації, вивчаю психологію, аби вивчати себе та навколишній світ. Усі ці нові знання допомагають виходити за рамки. Авжеж, не можна і без фізичних навантажень, це гормони досягнень, завдяки яким ми маємо змогу процвітати.
– Ваша справа – робити добро людям. Що в цьому вважаєте найголовнішим професійним фактором?
– За понад 18 років роботи в естетичній медицині я віднайшла простий принцип. Перш ніж приймати рішення, поставте собі питання: а, як би я хотіла, щоб зі мною говорили, як би до мене ставились тощо. Золоте правило: ставтесь до людей так, як би ви бажали, аби ставились до вас. Це найголовніше в моїй професійній діяльності. Я прагну, аби мій лікар розвивався, був найкращим у своїй галузі. Не припиняв бачити сьогодення та орієнтуватись на майбутнє.
– Як Ви пораєтесь з конкурентами?
– Конкуренція – це про можливості! Коли ми говоримо про особистості, кожен з нас унікальний. Авжеж, є стандарти, проте ми дійсно маємо особливості. На кожного з нас є свої люди та клієнти, які прагнуть цієї особливості. З точки зору медичної практики я не бачу конкурентів та не шукаю їх. Я знаю тих, хто летить через океан за моїми послугами. Це не про конкуренцію, а про цінність того, що ти пропоную. Ми створюємо власні мікровсесвіти. Ми сьогодні пропонуємо унікальні речі, які мають попит та знаходять своїх споживачів. (тут додайте, будь ласка, деталі про назву компанії та кілька тез про сенс продукту)
– Яким чином Вам вдається продовжувати боротьбу з віком клієнтів з допомогою інноваційних технологій?
– По-перше, мова йде про генетику. Працюючи з генетичним напрямком, ми можемо працювати персоналізовано з людиною. Мова йде про харчування, фізичне навантаження, харчові добавки, якісь крапельниці тощо. Я дуже сильно вкладаюсь детально в кожну людину. Це дійсно про комплексний підхід. З цим я працюю досить давно, а сьогодні просто користуюсь розвитком технологій. Ми сьогодні говоримо вже на медичному рівні про повне відновлення організму. Я хочу, щоб усі читачі це зрозуміли! Це не про вік, а про зупинення багатьох негативних процесів в нашому організмі. Ми говоримо про якість життя та здоров’я.
– Маріє, це неймовірний діалог та велике натхнення для багатьох жінок України. Скажіть, що Вас мотивує рухатись вперед?
– Мої діти та моя власна історія, мої особисті цілі та прагнення, проєкти, розуміння того, що я залишу після себе. Що я зроблю для моєї країни. Я багато чого не могла б пройти, не могла б прожити, але кожен ранок в мене є розуміння, що сьогодні я маю робити. А мої маленькі зірочки – то скарб, який мотивують.
Наша сила в любові, в справі, яку ми вершимо, в любові до людей, хто поряд. На завершення скажу, що дуже важливо любити себе настільки, щоб відмовлятись від усього негативного. Любіть себе, свою справу, свою країну! Бережіть себе як найдорожчий скарб життя!