Чому люди скоюють злочини і як можна цьому запобігти? Відповіді на ці питання знає наша наступна гостя. Психологиня кримінально-виконавчої установи вивчає світ злочинів і працює з тими, хто відбуває покарання у тюрмах. Допомагає засудженим знайти сенс життя, а також бореться із стереотипами щодо тих, хто вже покинув місця позбавлення волі. Що потрібно зробити суспільству, аби колишні засуджені могли у нього інтегруватись – відповідає експертка Яна Махортова.

– Добрий день, Яно. У Вас дуже цікава і незвичайна професія – психологиня кримінально-виконавчої установи. Розкажіть, у чому полягає мета Вашої роботи?
– Добридень. Коли прийняла рішення йти в цю професію, я чітко сформулювала для себе мету. Вважаю, якщо людина не знає куди їй рухатися, вона обов’язково прийде не туди. Можу сказати, що я маю три основні напрямки:
Займатися психоосвітою на загальнодоступному рівні. Маю на увазі толерування психічних захворювань та психологічних проблем. Люди чомусь мають ілюзію, що з ними такого не може статися. Але від цього ніхто не застрахований.
Допомагати долати стигму (погляд) у суспільстві стосовно людей із судимістю. Я працюю кожен день з такими людьми, і вони всі різні. Від реально складних до цілком обізнаних. Якщо займатися вивченням світу злочинів, то можна побачити деякий відсоток того, що суспільство в певній мірі сприяло/сприяє кримінальним правопорушенням.
Популяризувати професію психолога кримінально-виконавчої установи. Тому що, чим скоріше ми матимемо гарних вмотивованих спеціалістів, тим швидше зміниться рівень нашої країни в цілому.
– Чому, на Вашу думку, люди скоюють злочини?
– Тут не може бути якоїсь єдиної відповіді. Велике різноманіття обставин і особистих причин. Але точно можна сказати, що будь-який злочин – це про можливість задовольнити одну або декілька власних потреб, навіть якщо спосіб виявляється вкрай деструктивним. Психологічні травми, запозичений негативний досвід (від батьків, родичів, друзів), вживання психоактивних речовин, які значно знижують рівень критичного мислення, низький рівень життя, генетичні особливості – все це може бути підґрунтям для рішення вчинити злочин. Але, я точно можу сказати, що саме ставлення у соціумі, завжди є саме тією останньою краплею для події, яка в подальшому розділить життя на «до» та «після».
– Що потрібно зробити, аби засуджені, які вийшли з місць позбавлення волі, більше не скоювали злочинів і могли інтегруватись у суспільство? Яку роль у цьому відіграє суспільство та бізнес?
– Суспільство та бізнес можуть зіграти ключову роль, надаючи колишнім ув’язненим можливість працевлаштування. Пропозиції робочих місць, стажувань та менторських програм допоможуть таким людям стати економічно незалежними та уникнути злочинної діяльності. Необхідно проводити інформаційні кампанії, які зменшують стигматизацію колишніх в’язнів і показують важливість їх повернення до нормального життя.
Зміни у законодавстві та практиці повинні сприяти рівноправному доступу колишніх ув’язнених до роботи, освіти та інших ресурсів, що є основою для успішної інтеграції. Їх ефективна реінтеграція має не лише соціальну, але й економічну вигоду для суспільства, оскільки знижує рівень злочинності та сприяє загальному розвитку економіки.
– Якщо людина засуджена пожиттєво, навіщо їй працювати з психологом?
– Довічне ув’язнення – неймовірний стрес і виклик для психіки. Без психологічної підтримки людина може впасти у глибоку депресію, втратити волю до життя або навіть отримати серйозні психічні розлади. Моя задача допомагати зберігати внутрішню рівновагу, адаптуватися до нової реальності та знайти сенс існування, навіть в умовах ізоляції. Якщо людина має такий статус, це не означає, що її/його життя втратило сенс.
Психологічна робота з довічно ув’язненими також сприяє підтриманню порядку та безпеки в місцях позбавлення волі. Коли людина відчуває внутрішній спокій і приймає своє становище, вона стає менш агресивною, краще ладнає з іншими ув’язненими та працівниками установи. Це зменшує рівень конфліктів і полегшує життя всім, хто перебуває в місцях позбавлення волі.
– Чи усі засуджені мають шанс на виправлення? З якими в’язнями Ви не будете працювати?
– Кожен засуджений має шанс на виправлення, якщо він дійсно прийняв для себе таке рішення та бажає змін. Винятком можуть бути люди з розумовими вадами або ментальними порушеннями. У таких випадках, на жаль, дуже складно щось прогнозувати.
– Що Вас мотивує працювати у цій сфері?
– Я вбачаю великий потенціал для пенітенціарної системи в цілому та хочу бути корисною на тому рівні, на якому можу. Також мотивує особистий приклад засуджених, яким вдалося змінити своє життя.