Вона була журналісткою, громадською діячкою, волонтеркою, а зараз служить у Збройних Силах України. Наша героїня Оксана Боднюк поставила на паузу всі свої успішні проєкти і пішла служити зв’язківцем у зоні бойових дій. Перебуваючи на службі, паралельно почала вивчати психологію, аби після війни допомагати жінкам-ветеранкам боротися з психологічними травмами. Про свою роботу і плани на майбутнє поділилась в інтерв’ю.

– Оксано, добрий день! Розкажіть, чому Ви вирішили піти служити в Збройні Сили України?
– Військовою я хотіла бути з дитинства, але якось не складалося. В жовтні минулого року вирішила, що саме час здійснити свою мрію дитинства і прийшла у ТЦК. Так і потрапила на службу. З напрямком служби визначилась відразу, позаяк мала вищу технічну освіту. Свого часу я закінчила Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Телекомунікації та засоби зв’язку». Наразі служу в зоні бойових дій, забезпечую зв’язок.
– До служби Ви займались журналістикою, політикою, громадською та благодійною діяльністю. Що зараз із цими проєктами?
– Так, я працювала у журналістиці, була засновницею медіацентру. Крім того, я голова громадської організації та директорка благодійного фонду. З початком повномасштабного вторгнення ми почали їздити та допомагати військовим у самих гарячих, на той час, точках. Так сталося, що зараз усі члени фонду є військовими і заходяться в зоні бойових дій. На сьогодні проєкти на паузі.
– Розкажіть, що найскладніше для Вас зараз на службі?
– Найскладнішим, напевно, є те, що ставлення до жінок в армії досить упереджене. Я намагаюся бути з чоловіками максимально на рівних: разом з ними ходжу в добові наряди, разом копаю окопи. Жінкам в армії складно. Ми боремося зі стереотипами і дискримінацією, доводимо своє право на рівність.
– Які у Вас плани на майбутнє?
– Перемогти і повернутися додому. Я прийняла дуже складне для себе рішення: здобути ще одну вищу освіту за спеціальністю «Психологія». Сподіваюсь усе вийде!
Оксана Швец