Перш ніж почати допомагати людям, психологиня з Одеси – ЮЛІЯ ВЛАЄВА – пройшла чимало життєвих випробувань! Попри економічну освіту вона пішла за покликом серця і нині успішно навчає своїх клієнтів любити себе та знаходити вихід із будь-якої складної ситуації. Про історію свого професійного становлення та переваги власних терапевтичних методів психологиня розповіла у нашому інтерв’ю.

– Юліє, раді знайомству! Перше, хотілося б дізнатися, що підштовхнуло Вас пов’язати своє життя з психологією?
– Десь у 9 класі в моїй школі з’явилася психолог – Галина Іванівна. Вона була молода, прогресивна, тільки після університету. Дуже цікаво розповідала про психологію, проводила різноманітні тести. Особливо запам’ятався тест на IQ, тому що найвищий бал був не у відмінника. Чому я зацікавилась психологією? Бо, як це вже відомо, психологи частіше за все йдуть у цю професію, щоб вирішити якісь свої проблеми, знайти відповіді на власні питання. Так було і в мене. Мої батьки були розлучені, і я це дуже важко переживала. Стала багато читати. За період навчання у старшій школі, вивчила усі книги з психології у бібліотеці. Мріяла вступити на факультет психології. Але батьки не дозволили це зробити, тому я вступила до Одеського національного політехнічного університету та отримала економічну освіту. Але в своїх думках мрію я не залишала. Уже коли була заміжня, народила доньку, вийшла з декрету, зрозуміла, що настав час. Я стала студенткою Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Здобула кваліфікацію «Психолог, практичний психолог». Уже на останньому курсі почала працювати. На той час я сама знаходилась у терапії, яка, загалом, продовжувалась 5 років. Мені дуже пощастило з моїм психотерапевтом. Останній рік навчання був нелегким. Держіспити збіглися з моїм розлученням та багатьма новими проєктами на роботі. Але я впоралась!
Потім, як будь-який психолог, я стала обирати метод, в якому хотіла б працювати. Мені сподобалась символдрама. Зараз я навчаюсь в Інституті розвитку символдрами і глибинної психології. До психології мене підштовхнуло, по-перше, бажання знайти відповіді на свої питання, і, по-друге, я помітила, що добре відчуваю людей, можу їм співчувати, можу зрозуміти, чому вони повели себе так або інакше. До кожної людини я ставлюся, як до особистості. Та і взагалі, я просто люблю людей. Тож чому б ці мої природні вміння не спрямувати на благо, коли я хочу та можу бути корисною?!
– Що таке символдрама? У чому переваги цього методу?
– Символдрама або кататимно-імагінативна психотерапія – один з напрямків, що базується на принципах глибинної психології, в якому використовується особливий метод роботи з уявою (імагінація) для того, щоб виявити несвідомі бажання людини, її фантазії, конфлікти і механізми захисту.
З усіх відомих на сьогодні напрямків у психотерапії, які працюють з уявними образами, символдрама є найбільш опрацьованим, системно організованим методом, який має фундаментальну теоретичну та експериментальну базу. В основі методу лежать концепції класичного та сучасного психоаналізу. Метод має також багато спільного з теорією архетипів К. Г. Юнга та розробленим ним методом активного уявлення.
Цей метод застосовується при неврозах та депресивних розладах. Також символдрама успішно використовується в психологічному консультуванні, коучингу, тренінгах особистого росту, а також у програмах розвитку креативності для дітей, підлітків, дорослих.
– Розкажіть, будь ласка, про Вашу діяльність в Одеському благодійному фонді «Шлях до Дому»?

– До Одеського благодійного фонду «Шлях до Дому» мене привела моя колега. Спочатку я була психологом у шелтері для жінок, які постраждали від насилля. Через деякий час мене залучили до проєкту «Протидія гендерно зумовленому насильству» (ГЗН) як жіночого психолога. Завдяки цьому проєкту наш фонд надає безкоштовну юридичну та психологічну допомогу жінкам, які постраждали від ГЗН. Ми проводимо групові зустрічі, які спрямовані на профілактику ГЗН. Надаємо багато інформації про види насилля та як його уникати; інформацію щодо психології людини, обговорюємо важливі теми про відносини, про те, як подолати стрес; як зрозуміти, що таке депресія і як поводитись у таких випадках; розглядаємо, що таке кордони, як їх будувати та відстоювати. У роботі ми часто використовуємо метафоричні карти,
знайомимось з техніками, які допомагають нормалізувати дихання та як підтримати себе в стресовій ситуації. Дівчата, які приходять у групи, спілкуються між собою, обмінюються досвідом.
– Які випадки трапляються у Ваші практиці найчастіше нині?
– Найчастіше у моїй роботі трапляються випадки насилля. Насилля в сім’ї. Фізичне, психологічне, або економічне. Також є випадки сексуального насильства. І над дітьми також. Ще звертаються з питанням батьки-діти. До того ж «діти» – це вже дорослі жінки, але дитячі травми досі про себе «говорять».
– Знаю, Ви також допомагаєте людям впоратися з емоційними розладами за допомогою психодинамічної терапії. Як це працює?
– До емоційних розладів відносяться депресивні та тривожні стани, панічні атаки, стрес, безпричинні страхи, неврози.
Психодинамічний підхід є одним з основних підходів до розуміння особистості людини і напрямком терапевтичної роботи з порушеннями в її емоційній сфері. Його основоположником є відомий психіатр Зигмунд Фройд, який створив теорію психоаналізу. Тому цей підхід часто називають психоаналітичним. Психодинамічний підхід (ПП) базується на тому, що психіка людини не є статичною, а перебуває в постійній динаміці, що протікає на несвідомому рівні.
ПП орієнтований на інсайт. Тому психотерапевт підводить клієнта до усвідомлення інтропсихічних конфліктів, боротьби внутрішніх сил, до розуміння свого несвідомого. Інтерпретація є найбільш важливою процедурою, а опрацювання – найтривалішою частиною психотерапії. Опрацювання передбачає обов’язкову роботу клієнта поза психотерапевтичними сеансами. Такий підхід допомагає розвинути почуття власної гідності, дозволяє індивіду зробити необхідні соціальні зміни системи.
– Як не плутати «нарцисизм» і «любов до себе»?
– Нарцисичні риси є в кожному із нас. І це навіть добре. Ці риси відповідають за вміння досягати мети, за бажання бути завтра кращими, ніж сьогодні, за мотивацію. Це, так званий, «здоровий нарцисизм» допоки залишається в масштабах характеру людини. А ось нарцисичний розлад особистості (НРО) – це вже психіатричний діагноз. Люди з НРО егоцентричні, їм бракує співчуття та емпатії до інших, вони залежать від уваги та захоплень. Їх можна описати як зухвалих, маніпулятивних, егоїстичних та занадто вимогливих.
А ось «любов до себе» – не про самолюбування та егоїзм. Любов до себе ґрунтується на почутті власної повноцінності й особистої значущості. Це про бажання та сміливість бути собою, про право бути унікальним та цінним, про прийняття себе різного, з сильними та слабкими сторонами, з усіма недосконалостями, удачами та падіннями. Любов до себе можна побачити тоді, коли людина поважає свої кордони та кордони інших. І ще дуже важливо – я люблю себе не за щось, а просто за те, що я є.
– Дайте практичні поради нашим читачам, як впоратися зі стресом та тривогою?
– Стрес – це природна реакція на труднощі й загрози. Помірний стрес не спричиняє проблем. Але тривалий стрес веде до постійного відчуття тривоги.
Впоратися з цим допоможуть дихальні вправи. Зробіть глибокий вдих і видих, подивіться навкруги та назвіть вголос п’ять предметів однієї форми чи кольору. Ще добре зробити фізичні вправи. Турбота про себе теж відчутно покращує стан. Навіть якщо це просто дотримання режиму дня: регулярність сну, повноцінне харчування, прогулянки, спілкування, заняття хобі тощо.
– Наостанок нашої розмови, з чого варто почати, щоб вийти зі складної життєвої ситуації, на Вашу думку?
– По-перше, не варто піддаватися паніці. Особисто я роблю такий собі мозковий штурм. Можу сама з собою, можу поспілкуватися з мамою або з подругою, взяти консультацію у свого психотерапевта. Ми всі добре знаємо, що у суперечці народжується істина. Тому, коли проговорюємо проблему, частіше за все знаходимо вихід або хоча б заспокоюємося.
Ще раджу взяти тайм-аут. Займатися рутиною: роботою, дітьми, своєю собакою. Фіксуватися на тому, що ви можете контролювати. А ось коли інформація зібрана, голова холодна – починати аналізувати знов. Намагаюсь змінити лише те, що можна змінити.
Треба хвалити себе за те, що я змогла подолати, вирішити, за пройдене та пережите. І пам’ятайте: складнощі, проблеми – це завжди точка росту, це досвід.
psy_vlaeva