Історія Тетяни Руднік – це історія про те, як звичайні люди, об’єднавшись, здатні зробити неймовірні речі. Тетяна до повномасштабного вторгнення працювала звичайним майстром технологом на кондитерській фабриці. Коли почалась війна, пішла волонтерити – пекла хліб у сільському ліцеї. Та вже незабаром Тетяна заснувала власний благодійний фонд і разом з іншими стала допомагати військовим, цивільним, доставляти продукти, техніку, медичне обладнання. Як пройшла шлях від випічки хліба до засновниці благодійного фонду – розказала в інтерв’ю нашому журналу.

– Тетяно, добрий день. Розкажіть як ви почали займатися благодійністю і чому обрали саме цей вид діяльності?
– 24 лютого 2024 року я зі своєю родиною, як і всі українці, прокинулися від вибухів. Ми живемо в місті Васильків. І всі мої підлеглі почали телефонувати і писати, що також чують вибухи та питали чи приходити їм на роботу? Звісно тоді роботу призупинили. Я працюю на Київській кондитерській фабриці Рошен майстром технологом. Також я ще являюсь головою первинної профспілкової організації Рошен. Тоді я почала збирати речі, збирати своїх трьох дітей, і ми поїхали до села Юріївка Київської області до моєї матері у приватний будинок.
На наступний день мені подзвонили з Гатненської територіальної громади, це була заступниця голови громади Ляшук Світлана Миколаївна. Вона запитала чи можу я організувати випічку хліба, так як магазини не працювали і не було хліба. Я одразу погодилась і так почалась моя волонтерська робота. Кожного дня, починаючи з 5 ранку у приміщенні Юріївського ліцею ми вручну замішували тісто і випікали з нього по 300-500 буханок хліба.
– Розкажіть як ви заснували свій благодійний фонд “Україна-мати”?
– З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми почали допомагати теробороні та мирному населенню. Почали доставляти все, що можна було. У мене була перепустка і ми возили їжу та медикаменти у лікарні Святошинського району Києва. Я їздила на рожевому автомобілі з віями і прапорцями. Військові тоді сміялися, казали: “рожевий БТР”. Згодом, зрозумівши, якій великій кількості людей потрібна допомога, я запропонувала заснувати благодійний фонд. Зареєстрували ми його 27 травня 2022 року, щоб об’єднати тих людей, які є небайдужими і дійсно хочуть допомагати. Назвали наш благодійний фонд «Україна-Мати».
– Ви починали з доставки їжї та медикаментів, а зараз передаєте на фронт багато всього необхідного, включаючи автомобілі та генератори. Розкажіть як вам вдалось так розширити напрямки допомоги?
– Коли ми починали, нас було всього 5 людей волонтерів. А зараз до нас приєдналось вже 70 добровольців, які допомагають, шукають кошти, закуповують, розвозять усе необхідне. Нам допомагають небайдужі люди навіть з-за кордону. Мабуть це вдається, бо нам зустрічаються найкращі люди, які люблять нашу країну і щиро бажають нашої якнайскорішої перемоги!
– Якими напрямками допомоги ви займаєтесь зараз?
– Наша ключова мета — зробити Збройні Сили ефективнішими. Від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року ми збільшили допомогу армії в рази і підтримуємо захисників України. Фонд закуповує обладнання, яке допомагає рятувати життя військових, зокрема, тепловізійну оптику, квадрокоптери, автомобілі, системи захисту та розвідки.
Дякуючи нашим друзям з Великої Британії, які нам допомагають, ми передали військовим генератори, екофлоу, турнікети, ноші, спальні мішки, саперні лопати, бензопили, та ще багато іншого. Передали 3 автомобілі, зараз ще їде швидка на передову.
Також ми працюємо для людей, які опинилися в складних життєвих обставинах та потребують допомоги. Це і переселенці, які тікають від війни, і ті, хто залишився жити у прифронтових зонах. Ми доставляємо їм продукти, ліки, інші необхідні товари. Також допомагаємо дітям. Наш фонд організовує безкоштовні консультації психологів, юристів і навіть кардіологів для постраждалих від війни дорослих і дітей.
Продовжуємо займатись і випічкою. Кожен місяць відправляємо більше 1000 кг домашньої випічки. Пише розширили наш асортимент. Тепер ми готуємо домашні смачні голубці, котлети, коптимо сало, робимо намазку.
Також допомагаємо шпиталям і пораненим. Передаємо лікарняні ліжка, ходунки, милиці, інвалідні крісла, засоби гігієни.
Фонд має прозору фінансову звітність. Кожну пожертву та закупівлю можна відстежувати у режимі реального часу.
– Що мотивує вас продовжувати займатись благодійністю і допомагати?
– Я вважаю, головне – це щире бажання допомогти. Бо люди, які захищають нашу країну – це наші знайомі, друзі, рідні. І, коли вони звертаються до нас з якимись потребами, ми просто, як люди, не можемо залишити їх у біді. У планах нашого фонду розвиватися і надалі допомагати і військовим і переселенцям і людям у прифронтовій зоні. Ми працюємо не на популярність, а на допомогу! Всі разом єднаймося і допомагаємо, бо в єдності наша сила! Віримо в перемогу!