Завідувач відділення радіонуклідної діагностики та терапії КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» ДОР», голова ГО «Мечниківський молодіжний рух»

Сьогодні ми поговоримо з одним із провідних фахівців у галузі радіонуклідної діагностики в Україні Ернестом ЗОТОВИМ. Він поділиться своїми поглядами на розвиток цієї галузі в нашій країні, розповість про новітні методи діагностики та лікування. Також дізнаємось про особливості української медицини та про те як зберегти здоров’я у складні часи.

– Ернесте, дякуємо, що знайшли для нас час. Прагнемо розповісти читачам про Вашу професію та досягнення. Почнімо з питання стосовно фаху. Чому саме радіонуклідна діагностика стала Вашим покликанням?
– Мені завжди подобалась діагностика. Ще у студентські роки, коли проходив практику в лікарнях, ми завжди ходили в кабінети МРТ, КТ, проводили консиліуми… Але, на жаль, у нашому місті не було тих самих кабінетів ПЕТ-КТ та ОФЕКТ обладнання. В європейській практиці це було останньою ланкою точної діагностики захворювання. І мені було завжди цікаво, що це таке, та як воно працює. Закінчивши інститут, я мав честь проходити інтернатуру в лікарні Мечникова, де нарешті і познайомився з цією професією – радіонуклідна діагностика. Найцікавіше, що вражає, кількість лікарів в Україні з радіонуклідної діагностики налічується менше ніж 100 осіб. І цей факт мене також надихав на розвиток саме в даній сфері.
– Як розвивалась Ваша кар’єра після того, як Ви вирішили остаточно, яким шляхом підете?
– Усвідомивши цінність обраної мною професії, я йшов шляхом, який привів мене на посаду завідувача відділення. На той час мені було 28 років. У моменти усвідомлення того, що життя дуже непередбачуване, ти не знаєш, що може статися з тобою або з сім’єю в наступну секунду, починаєш цінувати кожну хвилину життя. Через такі думки у мене виникло бажання зробити для свого відділення щось значуще, а для пацієнтів – щось приємне. Це прагнення переросло в реальні практичні навички. Так я почав вивчати менеджмент і здобув другу вищу освіту з менеджменту та маркетингу.
Медицина не стоїть на місці, та й сам час потребує регулярно змінювати підхід до роботи з пацієнтами. Сергій Анатолійович Риженко (ген. директор лікарні Мечникова) також це помітив і дав мені можливість змінити щось на краще. Сподіваюсь, що за час спільної роботи я його не підвів.
– Для багатьох людей медична термінологія не зовсім зрозуміла. Розкажіть простими словами про те, чим саме Ви займаєтесь.
– Якщо казати простими словами, в діагностиці ми бачимо те, що не бачать апарати КТ або МРТ. Ми здатні оцінити роботу органу в режимі «реального часу» без хірургічних втручань, допомогти іншим лікарям побудувати карту лікування пацієнта за допомогою відкритих джерел іонізуючого випромінювання. Якщо казати про терапію, ми можемо лікувати онкологічні захворювання пацієнтів у домашніх умовах уколами. І не тільки онкологічні.
– Подейкують, що українська медицина одна з найкращих на сьогодні в світі, а Ви працюєте чи не в найбільшій лікарні України. Чи згодні Ви з цими коментарями?
– Людина прикрашає місце, а не місце людину. Вмотивованість, жага до порятунку наших бійців та громадян. Мабуть це й робить нашу медицину найефективнішою у світі. Наведу приклад з життя нашого відомого лікаря Сірка Андрія Григоровича. Він видатний український нейрохірург, до якого приїжджають навчатись лікарі навіть з США, не дивлячись на те, що в Америці набагато краще оснащені лікарні. І це лише один приклад, а їх у нас насправді тисячі по всій країні.
– Ернесте, якими особистими професійними досягненнями Ви пишаєтесь на сьогодні?
– Знаєте, напевно, найголовніше моє особисте досягнення – це впевнена відповідь «так» на питання про те, чи підуть за мною люди, персонал. А щодо інших – час покаже.
– А що б Ви прагнули змінити в галузі медицини?
– Якщо щось і змінювати в цій галузі, то лише старе обладнання на сучасне. Але в жодному разі не можна чіпати вмотивованість лікарів та загалом медичних працівників. Особливо зараз.
– Дякуємо, Ернесте, бажаємо усебічного розвитку Вам та Вашому відділенню! Які поради дасте українцям задля збереження їх здоров’я в умовах систематичного стресу?
– Треба зрозуміти, що час невпинний. І те, що можна зробити зараз, не варто відкладати на потім. Людське життя обривається, на жаль, за секунду. Тому даруйте собі та оточуючим гарні емоції. Співчувайте іншим людям. Пам’ятайте, що жодна таблетка не врятує вас, якщо жити чужим життям, тому живіть своїм і насолоджуйтесь, де б ви не були.