Лікарка-ревматологиня – НЕЛЯ ГРЕЧАНИК – має величезний професійний досвід та щире серце. Усе своє життя вона прагнула допомагати людям і продовжує цьому приділяти увесь свій час. Деталі, про які сьогодні піде мова з нашою гостею, – біль, психосоматика, діагностика та лікування ревматологічних захворювань. Долучайтесь до бесіди та піклуйтесь про своє здоров’я, адже, як каже пані Неля: «щасливою може бути тільки здорова людина».

– Нелю, вітаємо у нашому просторі. Ви з дитинства мріяли стати затребуваним лікарем. І впевнено дійшли до мети. Яким був Ваш професійний шлях?
– Лікарем я хотіла стати ще зі шкільної лави. З 5 класу, не замислюючись, пішла в клас із медичним ухилом. Навички отримала на базі медичного училища. Вступила до медичного інституту усвідомлено, розуміючи, що навчання на лікаря дуже важке й тривале. Але освіта на цьому не завершилася, це не безперервний процес. З’являються нові стандарти та протоколи, вдосконалюються діагностичні можливості, розробляються нові препарати.Тому треба завжди йти в ногу з часом.
Не кожна людина здатна бути лікарем. Для цього потрібно щонайменше мати велике серце для того, щоб допомагати пацієнтам перемагати біль і разом із ними йти до одужання. Лікар – це величезна відповідальність за життя і здоров’я людей, терпіння, чуйне серце та добра воля. Я люблю свою роботу, свою професію, своїх пацієнтів. Не було жодного дня протягом 17 років праці, коли б я пошкодувала про вибір професії.
– З якими найпоширенішими захворюваннями Вам доводиться працювати?
– Ревматоїдний артрит, остеоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит, подагричний артрит та гіперурикемія, остеопороз, анкілозуючий спондиліт, системні захворювання сполучної тканини, дермато- і поліміозит, васкуліти і васкулопатії, хвороба Шегрена, синдром Рейно тощо.
Та попри усі ці страшні назви, запевняю, професійні фахівці можуть вам допомогти. Адже, наприклад, найбільша винагорода для мене – це чути слова вдячності від пацієнтів! Це неймовірно стимулює на розвиток та безумовно надихає на подальші перемоги над хворобами.
– Скажіть, чи пов’язуєте Ви психосоматику з проблемами у суглобах?
– Хронічний біль – це стан, який супроводжує багатьох людей по всьому світу, особливо це стосується хворих ревматологічного профілю. Хронічний біль, який має переважно дифузний характер, триває понад 3–6 міс. виснажує пацієнта.
Кожний лікар знає, що біль може приносити нестерпні страждання, знижувати якість життя, збільшувати кількість звернень за допомогою, а також кількість госпіталізацій, призводити до втрати прибутків родини, деформувати психіку та навіть повністю знищити людину як особистість. Звісно, у людей з хронічним болем можуть розвинутися психосоматичні розлади, що ще більше впливає на лікування пацієнтів.
З іншого боку емоційні стани, як-от депресія, тривога та страх, можуть поглиблювати біль і затягувати його тривалість. Тому, вплив больового синдрому на емоційний стан пацієнта є беззаперечним і потребує ще більшої уваги лікаря не тільки до лікування основного захворювання, а й до найшвидшого виявлення психосоматичних проблем у пацієнта з метою їх вчасної корекції.
– Ви маєте великий досвід та неймовірну кількість вдячних здорових пацієнтів. Чи доводилось Вам відчувати професійне вигорання?
– Постійне спілкування з хворими та їхніми родичами, перебування в колі складних людських проблем, негативних емоцій страху, болю, а також відчуття відповідальності за життя та одужання пацієнтів, вимоги високої компетентності й постійного професійного самовдосконалення – це далеко не повний перелік причин, через які працівники сфери охорони здоров’я настільки вразливі до емоційного вигорання.
Термін «вигорання» ввів психіатр Герберт Фрейденбергер. Він порівнював стан «вигорілої» людини зі згорілим будинком: зовні може виглядати цілим і неушкодженим, але зруйнований всередині.
Головне – здоровий сон, помірні фізичні навантаження, захопливе хобі, проведення часу з дітьми, коханими, домашніми улюбленцями. Тобто здорове й повноцінне життя поза роботою – найкраща профілактика синдрому емоційного вигорання.