Нова колекція картин Тамари БУДАЙ сколихнула світ. Наша чарівна українка пройшла, як і більшість з нас, важкий шлях після 24 лютого, однак вона змогла розкрити в собі справжній талант. Правду кажуть, війна здатна дарувати нові шанси. Сьогодні пропонуємо вам познайомитись з нашою гостей. Ви будете вражені її історією та однозначно захоплені творчістю.

• Тамаро, ми дуже раді знайомству з Вами й пишаємось тим, що наші жінки розкривають свої таланти, прославляючи Україну. Розкажіть, як Ви розкрили для себе мистецтво?
• Моя нова історія, як і для багатьох українців, почалась з приходом великої війни на нашу землю. Зі страхом та панікою я досі згадую день, який розділив життя на дві частини. Того дня, усвідомлюючи безвихідь, я вирішила схопити дитину, собаку та виїхати в невідомість. Ночівлі на кордоні та перелякані очі дитини на задньому сидінні змушували мене, стійко панікуючи, рухатись вперед. Так ми опинились в Нідерландах.
  Перші кілька місяців ми жили в очікуванні дива. Море сліз. Розмови телефоном з рідними та близькими… Період усвідомлення… Відповідальність… Бажання жити й мати майбутнє змушувало мене рухатись. Але історія розкриття мого таланту почалась значно пізніше, тому передували інші події.
• Добре до картин перейдемо трохи пізніше. Як складалось Ваше соціальне життя поза Україною?
• Мені морально весь цей час дуже допомагала участь у житті інших українців. Я через «сарафанне радіо» знаходила мам із дітками, хто потребував виїзду за кордон, але не знав, як діяти, де жити… А серед місцевих мешканців я шукала тих, хто бажає долучитись й надати допомогу українкам, прийняти ці родини до себе. Часом доводилось навіть передавати фото наших жінок та дітей заздалегідь для того, щоб іноземці прийняли їх до своїх домівок і родин.
  Коли такі союзи створювались, я допомагала українкам у переїзді. Ми з донькою часто їздили за ними на вокзали та навіть в інші міста, забирали й везли їх у нові родини.
  Часто також доводилось допомагати людям із документами. Діток допомагали оформлювати в садочки чи школи. Ми робили усе можливе, щоб бути корисними, а не просто біженцями, що сидять на державній допомозі. Я вважала це своїм обов’язком.
• Що стало для Вас найбільшою несподіванкою в цей період?
• Мені дуже було приємно, коли я вже повернулась до України й отримала з Нідерландів фото місцевої газети. В ній автор розповідав про неймовірну взаємодію українців за кордоном, де зазначив і мій внесок у цю справу. Це було неймовірно зворушливо.
• Дійсно Ваша історія дуже цікава. Що ж, перейдемо до творчості? Що стало тією відправною точкою у світ мистецтва?
• Проживаючи в Нідерландах, я нескінченно прагнула висловити якось свій моральний стан. І цей день настав. 8 березня донька подарувала мені полотно, пару пензлів та трохи олійних фарб. Я дуже зраділа, надихнулась, покрутила в руках, не розуміючи, з якого боку до них підійти та відклала.
  Кілька місяців потому я взяла ці предмети в руки. Так розпочалось нове життя. Моїми першими картинами стали квіти в стилі, як мені здавалось, українських візерунків. І на мій превеликий подив, усі ці картини були продані там же, в Нідерландах, де мене волею випадку запросили на виставку.
  Річ у тім, що я не навчалась мистецтву малювання, я не знаю правил накладання олії. Я малювала так, як бачило це моє серце. Пам’ятаю, коли принесла на виставку картини, розвісила їх на стенди та відійшла в сторону, бо дуже сильно соромилась своєї непрофесійної творчості. Біля стенда стояла донька, підходили люди, розглядали… І тут раптово звучить: «куплено». «Знову куплено»… А один із гостей виставки навіть побажав познайомитись з автором картин. Я до сліз була зворушена.
• А після приїзду в Україну Ви продовжили малювати?
• о, так! І з ще більшим задоволенням. Повернувшись на батьківщину, я намалювала ще кілька картин у цьому ж стилі. А через деякий час вирішила відвезти їх експертам, які дали дуже гідну оцінку моїм роботам. Це мене вразило. Як виявилось, я малювала в стилі Петриківського розпису, але дещо в нетрадиційному виконанні, не класичному. То ж це й дало мені можливість впевненіше проявляти свою творчість, шукати нові ідеї та втілювати їх у життя.
• Тамаро, що вплинуло на основну ідею створення нової колекції?
• На ідею наступної колекції вплинули 2022 -2023 роки. Це був неймовірно складний період для мене та для усіх українців. В нас усіх, у кожного, був свій шлях прийняття війни в нашій країні та адаптації, якщо можна так висловитись, до того, що відбувається.
  Нова колекція «ДНК країн» стала таким собі відбитком кожного українця в тій країні, де йому вимушено довелось шукати прихистку. Картини з цієї колекції стали відображенням кожного українця в історії інших країн.

Інтерв’юєр, підбір фото та кольорових ефектів – Шпень Олена
+38 093 917 56 33