Так склалося, що з самого початку війни волонтери стали той могутньою силою, що постійно підтримує військових. А з повномасштабним вторгненням значення волонтерської праці ще більш зміцнилося. Ті, хто зараз попри всі складнощі й втому, залишився у волонтерській родині – справжня опора нашим воїнам. Серед них і дивовижна, сильна, добра, відкрита людина – ОЛЕКСАНДР ОМЕЛЬЧЕНКО.
– Пане Олександре, дуже раді поспілкуватись з Вами на сторінках нашого видання. Волонтер – це завжди про честь та людяність. А яким був Ваш шлях у волонтерство?
– Знаєте, я часто кажу, що не треба чекати абстрактних героїв, бо в кожному з нас живе рятівник, янгол-охоронець. Треба тільки дати йому можливість проявити себе. Тому, багато людей відчувають потребу в тому, щоб допомагати. І ця потреба наразі дає людині сили подолати багато перешкод.
З самого початку повномасштабного вторгнення я зрозумів, що повинен максимально допомагати тим, хто нас захищає. Наші воїни потребують озброєння, медикаментів, продуктів та й просто нормальних побутових умов. То ж розуміючи це, намагаюсь, по можливості, закривати ці потреби.
– Волонтер – це покликання. А що дає Вам можливість втілювати це покликання в життя?
– Взагалі то в мене є бізнес, але зараз склалась така важка ситуація, що він не є базою для волонтерства. Тому працюємо на минулих заощадженнях.
– Чим довше йде війна, тим більше у людей накопичується втома. Як Ви їй протистоїте?
– Згоден, що для багатьох таке питання існує. Але це, мабуть, залежить від характеру людини. Мене, наприклад, волонтерська діяльність навпаки бадьорить та надихає, дає додаткові сили для більш ефективної діяльності.
– Якщо раптом випадають вільні хвилини, як Ви цей час проводите?
– Якщо вони й випадають, то я намагаюсь їх використати знов-таки для справи. Беру участь у масштабних волонтерських проєктах, в акціях, що сприяють патріотичному вихованню. Це зараз важливіше, ніж просто погуляти десь. І розуміння того, що ти зробив корисну справу допомагає відновити сили.
– Які є плани на життя та роботу після Перемоги?
– Працювати на відродження та розквіт країни. Після здобуття Перемоги це має бути найважливіша ціль. В Україні є все для того, щоб бути сильною та розвинутою. Й найголовніший ресурс це ми – люди – громадяни своєї країни.
– Що Вас найбільше надихає у житті?
– В різні періоди життя у людини бувають різні джерела натхнення. Зараз для мене це можливість бути корисним країні та тим, хто захищає її на полі бою. Віра в Перемогу України.