Мистецтво вишиванки з давен увійшло в життя народу. До вишиванки ставилися як до святині. Передавали їх з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії.
Вишиванка — це символ здоров’я та краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.
Вишиванка – не просто елемент етнічної одягу, це ціле багатство нації, яке несе у собі глибинний смисл, її генетичний код. Вишиті орнаменти таять в собі зашифроване послання наших предків, які використовували вишиванку в якості оберега.
З початку війни традиція носити вишиванки набула ще одного сенсу. Вони стали символами нашого волелюбства, незламності українського народа в його прагненні свободи й розквіту української держави. Навіть ті, хто спочатку надів вишиванку як дань моді, потім наповнюються іі силою і відчувають вже справжню, духовну потребу носити її потребу носити її. Тому для мене особисто вишиванка має великий сакральний зміст. Вона надихає, підтримує, наповнює енергією, дає віру та наснагу.