У світлі постійних змін у сфері медичного права і викликів, які ставлять перед собою медичні фахівці та правозахисники, обговорення нових перспектив є надзвичайно важливим. У травневому номері ми розглядаємо погляди нашої гості – НАТАЛІЇ ЛІСНЕВСЬКОЇ – медичної адвокатки, PhD та заступниці міністра охорони здоров’я України 2014–2015 рр.
– Пані Наталя, радо вітаємо Вас! Насамперед цікавить, які аспекти законодавства в Україні найбільше впливають на сферу медицини, зокрема на права пацієнтів?
– Права пацієнтів та медичних працівників, обов’язки перших та других – ці та інші питання роблять медичне право абсолютно невичерпною темою. Насправді коли ми здорові, або коли лікування зрозуміле та результативне, то питання про права чи обов’язки не виникають.
Часто лише в разі негативних наслідків медичного втручання, ми, як пацієнти, згадуємо про свої права. На жаль, доволі непоодинокі випадки коли ми просто незадоволені наслідками медичного втручання, а при детальному розборі з’ясовуємо, що до початку такого втручання лікар надавав нам інформацію про можливість настання певних несприятливих наслідків. Отже, найважливішою передумовою захисту права пацієнта є сам пацієнт, його розуміння ситуації, його усвідомлення хвороби (порушення функцій), його взаємодія з лікарем і медичним персоналом.
Важливо пам’ятати, дбати про свої права потрібно не в момент їх порушення, а завжди.
– Виходячи з Вашої професійної практики, з якими основними викликами зіштовхуються пацієнти при розв’язанні правових питань у медичній сфері?
– Терміну «медична помилка» в українському законодавстві не існує. Під лікарською помилкою слід розуміти випадки, при яких права пацієнта на своєчасну повну належну медичну допомогу були порушені. У разі, якщо у вас виникнуть суперечки, вам треба буде довести, чи був факт звернення до медичного закладу пацієнта. Цей факт повинен бути зафіксований письмово. Якщо нам таки вдасться перейти на електронний документообіг, то факт вашого відвідування буде фіксуватися автоматично. У приватних клініках допомагає комерціалізація. У державних і муніципальних лікувальних закладах, звичайно ж, договорів, як правило, немає. Але існує, як мінімум, кілька наказів Міністерства охорони здоров’я, які затверджують переліки й формули медичної документації. Вона повинна своєчасно створюватися, заповнюватися, підписуватися належним чином, заповнюватися розбірливим почерком.
– Які поради Ви могли б дати пацієнтам, які шукають правову допомогу у справах, пов’язаних з медициною?
– Я рекомендую завжди оформлювати для себе другий екземпляр таких документів, як:
• підтвердження про звернення в конкретний медичний заклад;
• результати всіх лабораторних досліджень;
• діагноз;
• всі рекомендації лікаря.
Все це повинно бути оформлено в письмовій формі, завірене печаткою та підписом.
– Які особисті та професійні перспективи Ви вбачаєте в адвокаційній сфері у галузі медичного права в майбутньому?
– Розвиток права і практики, зокрема адвокатури, особливо у сфері охорони здоров’я, значною мірою залежить від судової системи. В Україні, з низки об’єктивних причин, вона все ще в стані становлення. Серед головних причин: недовіра до судової системи, невіра в можливість справедливого доведення тощо. Крім того, відповідачем в цивільних позовах про відшкодування шкоди є ліцензіат – заклад охорони здоров’я, через недовіру до якого, пересічні громадяни не мають впевненості в результаті.
Однак, в Україні триває реформа, тож в законодавство вносяться зміни. Судова система набирає досвіду в медичних справах. В більшості країн світу медичні суперечки вирішуються адвокатом та страховою компанією. Я бачу тенденцію руху в цьому напрямку і в Україні.
– Які риси Вашого характеру допомагають Вам розв’язувати складні ситуації у професійній діяльності?
– Медичне право для мене стало не ситуативним, а еволюційним вибором. Сьогодні це вже «модна» галузь права, але трохи раніше, років 20 тому такої популярності воно не мало, як і відповідного регулювання. Тому розв’язувати складні ситуації у професійній діяльності я можу завдяки захопленню своїм предметом.