Її поезія покладена на музику великими митцями та вражає своєю щирістю, патріотичністю, силою незламності духу. Відома поетеса та громадська діячка – ГАЛИНА ОНАЦЬКА – відверто поділилася, як їй дається творчість в умовах повномасштабної війни в Україні. Про власні трансформації, свою культурну місію на світовому майданчику та роботу над дитячою збіркою віршів талановита українка розповіла у нашому інтерв’ю.
– Пані Галино, щиро раді вітати! Ваш поетичний талант вражає! Пригадаєте, коли почали писати?
– Перший вірш написала у 4 класі про берізки, які посадила мама біля двору. Вони були такі гарні, білокорі, але й такі тоненькі та беззахисні. Вони росли разом зі мною, я навіть інколи з ними розмовляла. Кожна пора року міняла їхнє убрання. Хотілося ту красу зберегти в пам’яті й ліричні рядки вилились на папір.
– Ваші теперішні вірші пронизані болем і співчуттям, але так само вселяють віру і надію! Коли до Вас зазвичай приходить натхнення?
– Ви правильно сказали: приходить. Бували дні, коли я могла написати 3–4 вірші поспіль, а інколи проходили тижні й не написала жодного рядка. Щось мало зачепити за живе, вразити, піднести до Неба. Отак ідеш і наспівуєш. Тому завжди маю носити з собою ручку і блокнотик, бо як не записала, то все, полетіло вже до когось іншого. Зараз пишеться важко. Тисне тягар накопиченого болю від війни, як і у всіх нас.
– Також Вашу творчість вподобали багато композиторів та виконавців! Можливо, комусь Ви завдячуєте найбільше?
– Я щиро вдячна кожному із композиторів, які доторкнулися до моїх віршів, бо потрібно було відчути ту суть, те почуття, яке вкладалося у твір, вкласти частинку своєї душі, переспівати безліч разів. Люблю слухати музику В’ячеслава Чорного, на превеликий жаль, його вже нема серед нас. Микола Ведмедеря написав музику аж до 11 пісень. Та все ж найбільше написав Олександр Рожанський і не тільки написав, але і чудово виконав їх. Взагалі, справжні митці, вони наче з інших світів. Для мене музика – це дивовижні крила поезії.
– Ви маєте досить активну громадянську позицію! Якими результатами пишаєтеся? Над чим працюєте зараз?
– Я пишаюся Україною, нашими чудовими людьми, силою, мужністю і їх вірою у Перемогу над ворогом. Мої досягнення скромні. Восени їздила в Польщу на презентацію альманаху «Указ», за участі польських і українських письменників. А нещодавно виступила на Конгресі Європейської Асоціації жінок України. У волонтерському центрі майже 1,5 року вела розмовний клуб для молодших школярів, тож зараз працюю над збіркою віршів для діток. А ще весною побачила світ моя дванадцята книжка – «Ми – діти Гідності і Волі».
– Що зробите відразу після Перемоги України?
– Важко сказати. Головне, щоб ми її якнайшвидше отримали. Зараз досить непросто всім, особливо тим, хто стоїть на захисті країни. І найважливіше – допомогти прискорити Перемогу, кожен, як може. Шляхи Господні несповідимі, як все буде ніхто не знає, але думаю, обійму всіх, хто буде поряд, поплачемо від радості, можливо, напишеться вірш, і маю надію повернутися додому.