Війна підштовхнула її показати свій письменницький талант усьому світові! Тепер сценаристка, художниця та авторка – ГАННА НІКОЛЬСЬКА – не відкладає життя «на потім» та готується видати власну збірку! Її оповідання «Підміна» вже увійшло у книгу новел молодих українських авторів «Алхімія короткої прози». Враженнями від презентації у Відні та особистими рефлексіями, талановита українка поділилася у нашому інтерв’ю.

– Вітаємо, Ганно! Розкажіть дещо про себе. Як прийшли до письменництва?
– Три слова: народилась, жила, працювала. 24 лютого 2022 року мости з минулим рухнули у прірву, огорнуті полум’ям війни. Дивитись крізь бінокль у ту прірву мені не вельми хочеться. Воно, звідти знизу, ще болить. Куди цікавіше і важливіше те, що відбувається зараз. Пишу «у шухляду» років десять. Думка, що варто розкрити це світу, прийшла під щонічну луну смерті над головою. На останні гроші восени 2022 року, у темряві блек-аутів, пішла на курси письменництва. Рекламу побачила у фейсбуці й наосліп пірнула. Так почався шлях пліч-о-пліч з академією «Риба», під вдумливим керівництвом ректора Дмитра Раїмова та творчими настановами від видатного українського письменника Любка Дереша. Два роки – у форматі «є тільки сьогодні». Зрозуміла, що задихнусь, якщо у це «сьогодні» не зроблю те, чого по-справжньому хочу.
– Нещодавно вийшла збірка новел молодих українських авторів «Алхімія короткої прози», куди увійшла і Ваша власна робота. Презентація відбулася у Відні. Поділіться враженнями, як все пройшло? Чим пишаєтеся?
– Окрема шана та подяка авторці Сарі Рам. Її тендітні плечі вивезли на собі весь тягар організаторської роботи й відповідальності за подію. Інша колега – Тетяна Чор – жінка-фейєрверк. Справжня Іштар від кінчиків завитого волосся до п’ят довгих струнких ніг. Завдяки яскравій енергетиці цих незабутніх жінок та авторок, презентація надовго лишиться у пам’яті всіх присутніх. Пишаюсь, що була причетна поруч з ними до «свята літературного життя».
– Про що Ваша новела? Що хотіли нею передати?
– Про що – відповідатиме собі читач. Це моя філософія: створити, закласти траєкторії та ідею, але лишити читачеві простір для самостійного відкриття. У кожного буде своє. Читач або знайде «казку про себе самого», або воно не відгукнеться взагалі. Й те, й інше – гарний результат.
Загально: я працюю на основі японської, скандинавської та кельтської міфологій. «Підміна» за жанром щось середнє між міським фентезі та містичним реалізмом. В основу лягли повір’я про те, що чарівні істоти крадуть гарних дітей та підміняють їх на потворних власних. Це розповсюджений мотив не тільки для кельтського фольклору. Я «погралась» з темою, підмінила деякі сенси, щось поставила навпаки й сталась «Підміна». Оповідання є частиною моєї збірки «Сноходіння», що знайде свій шлях у світ наприкінці цього – на початку наступного року. Робота над книгою, це експерименти з горором, фантастикою, фентезі та містицизмом. Усьо-
го двадцять дві новели на основі Старших арканів Таро за Уейтом. Аркан «Підміни» – «Сонце». Вважайте це невеличкою підказкою від автора. А далі – рефлексуйте та відкривайте, любий читачу.
– Як це бути авторкою часів війни? У чому полягає Ваша власна рефлексія?
– Це – мати тільки сьогодні. Рефлексія, що стала нарізним каменем власної філософії.
– Яка місія покладена на сучасне українське письменництво? Ваше коротке побажання українцям?
– Три слова: Бути, Жити, Розвиватись! Усупереч всьому. Все, що твориться «сьогодні», зводить наше спільне «завтра». І дарує впевненість, що «завтра» обов’язково станеться. Цього я і бажаю усім нам!