Сечокам’яна хвороба – це патологія, основним проявом якої є наявність скам’янілих фрагментів тілесних рідин в сечовидільній системі. Часто захворювання називають «уролітіаз». Воно відноситься до найбільш поширених захворювань в урології, що прогресують.
На питання коротко та чітко відповідає лікар-уролог вищої категорії, хірург, лікар УЗД, онколог, дитячий уролог МИХАЙЛО ЄРШОВ.

Нефролітіаз – це різновид сечокам’яної патології, при якій камені локалізуються в одній або в обох нирках. Залежно від розміщення твердих утворень виділяють утворення:

• окремих структур нирки (чашок, лоханок);
• відділів сечоводу;
• сечового міхура;
• сечовидільного каналу.
  Основні причини сечокам’яної хвороби:
• вроджені відхилення та функціональні порушення сечовивідних органів;
• порушення розвитку нирок та сечовивідних шляхів;
• опущення нирки;
• нирковий канальцевий ацидоз;
• мальабсорбція;
• порушення функціонування однієї (або двох) нирок;
• інфекційні патології сечостатевої системи;
• порушення переміщення сечі всередині системи;
• судинні патології в нирках;
• саркоїдоз;
• захворювання щитоподібної та паращитоподібних залоз;
• патології шлунково-кишкового тракту;

Велику роль у розвитку сечокам’яної хвороби відіграють нанобактерії, які впливають на кристалізацію солей, що містяться в сечі й травмують нирки.
Симптоми сечокам’яної хвороби:

• болі в нижній частині спини (постійні або нападоподібні);
• різкий біль, що іррадіює в область органів малого таза;
• озноб;
• наявність крові в сечі;
• здуття живота;
• напруга м’язів черевної стінки;
• диспепсичні явища (нудота, блювота);
• артеріальна гіпертензія;
• підвищення температури тіла до 37–38 градусів, яке тримається тривалий час;
• сильні раптові позиви до сечовипускання.
  Лікування сечокам’яної хвороби
  Комплексна терапія хворих СКХ проводиться в умовах стаціонару. В основі лікування сечокам’яної хвороби лежить нормалізація обміну каменеутворюючих речовин в організмі.
  Для терапії СКХ призначаються:
• спеціальна дієта;
• споживання достатньої кількості чистої води;
• нормалізація процесів обміну поживних речовин та мікроелементів;
• лікування трав’яними відварами та настоями;
• антибактеріальна терапія;
• фізіотерапевтичні процедури;
• бальнеологічне лікування;
• комплекс вправ ЛФК.
  Медикаментозне лікування сечокам’яної хвороби служить насамперед для запобігання повторного утворення нових каменів або збільшення тих включень, які вже присутні в органах. Крім цього, терапія проводиться з метою нормалізації процесів в організмі, збої яких призводять до розвитку патології. Інтенсивність курсу та режим приймання препаратів уролог підбирає індивідуально для кожного пацієнта, контролюючи терапію в динаміці.
  Для лікування СКХ уролог може призначити літоліз – каменерозчинні заходи та програми. ЕУХЛ. При наявності великих конкрементів проводиться хірургічне втручання та лазерна літотрипсія.
  На підставі симптомів сечокам’яної хвороби, складу й розмірів каменю може бути прийняте рішення про активне видалення конкрементів.
  Показання до оперативного лікування при СКХ:
• великі конкременти з низькою ймовірністю самостійного відходження;
• невгамовний біль, що постійно з’являється, незважаючи на адекватне знеболювання;
• зберігається обструкція;
• порушення роботи нирок;
• відсутність ефекту від літотрипсії;
• наявність супутньої інфекції та ін.
  При досягненні стійкої ремісії комплексна діагностика патології проводиться двічі на рік. Після оперативного лікування СКХ пацієнтам необхідно протягом 5 років спостерігатися в уролога.
  Профілактика
  Профілактика сечокам’яної хвороби може бути первинною та проводитися з метою попередження появи патології, та вторинною – щоб уникнути рецидивів після вже проведеного лікування. Дії для попередження розвитку хвороби спрямовані на поліпшення обмінних процесів в організмі, нормалізацію складу сечі, своєчасне лікування супутніх захворювань.
  Основні заходи профілактики СКХ:
• збалансоване, дієтичне харчування з достатнім вмістом вітамінів та мікроелементів;
• повна відмова від шкідливої їжі (страв швидкого приготування, напівфабрикатів, швидких вуглеводів);
• зменшення вмісту солі в раціоні;
• пиття 1,5–2 літра чистої негазованої води щодня;
• фітотерапія;
• достатній час для сну й відпочинку;
• помірна фізична активність;
• відмова від куріння, алкоголю.
  Медикаментозна профілактика та вживання багатих мінералами вод повинні відбуватися тільки під контролем лікуючого фахівця.