«Бути чи не бути?» – це не питання із пʼєси Шекспіра, а вибір!
Про виклики та тенденції у сфері освіти для лідерів сьогодні говоримо з Яніною Недашківською, фахівчинею у сфері переговорів, медіації та менеджменту конфліктів, здобувачкою докторського ступеня з соціальних наук, бізнес-тренеркою, викладачкою, громадською діячкою.

– Сьогодні все більше українських підприємців та менеджерів переймають закордонний досвід, навчаючись в іноземних фахівців. Виходячи з  Вашої міжнародної практики викладання та навчання, як би Ви охарактеризували таку тенденцію?

– В умовах кардинальних змін нашого суспільства і держави така тенденція насправді є досить поширеною. Українські політики та державні службовці, бізнесмени та підприємці, менеджери та експерти, тобто більшість проактивного потенціалу країни, зацікавлені інтегрувати якісні зміни в різні сфери суспільної діяльності. Проте нам варто бути обережними, щоб не загубити те, що визначає нашу особливість на карті світу.

Мені часто доводиться спостерігати, як люди порівнюють плюси закордонних систем із мінусами вітчизняних. При цьому навряд чи хтось заперечить, що кожна система має свої переваги та недоліки, специфіку та нюанси. Отже, виникає питання: чому б не починати з наших переваг? Можливо, варто вирішити, у чому наша сила та унікальність, що дійсно працює та дає хороший результат, і зосередитись насамперед на цьому, а вже потім запозичувати закордонні практики (або їхні окремі елементи), попередньо адаптовуючи їх до наших потреб, викликів, менталітету і реалій?..

– Отже, Ви не є прихильницею радикальних та швидких трансформацій? 

– Якщо мова йде не про окремі вузькоспеціалізовані напрямки, то я б не поспішала. Кожна країна має свої особливості (культурні, історичні, соціально-економічні, духовні, політичні, ідеологічні тощо), їх потрібно не просто враховувати, а детально вивчати й аналізувати причинно-наслідкові зв’язки. Стратегія «Сopy+Рaste» може видатись малоефективною і навіть безвідповідальною. Радикальні зміни потребують виваженості, стратегічної необхідності та головне – єдності в їх реалізації.

– Звертаючись до менеджерів різних рівнів, який меседж Ви б їм передали?

– Зі 100-відсотковою впевненістю скажу, що кожен із них має настільки унікальний досвід, що він може (і головне – має!) ділитись ним з усім світом. Українці були й залишаються розумною, креативною, сильною і працьовитою нацією. Ми повинні про це пам’ятати, а в діалозі з іноземними колегами будувати взаємодію “рівний-рівному”.  Це має бути синергія сильних сторін, злиття досвіду та компетенції, а не їхнє поглинання.

– У надскладних умовах сьогодення, як Вам вдається мотивувати Ваших слухачів?

– Як бізнес-тренерка я прагну не мотивувати людей, а розкривати. На мій погляд, питання мотивації занадто розпіарене і в той самий час недостатньо висвітлене. Доволі часто люди намагаються знайти певний стан, в якому вони ефективніші: натхнення, піднесення, запал. Та чи про мотивацію це? Ми або розуміємо, що і для чого робимо та відповідно рухаємось у певному напрямку, або розвиваємо в себе та інших так звану мотивацію і сподіваємось на конкретні результати. «Бути чи не бути» – це не питання з п’єси Шекспіра, це – вибір. Так само і з мотивацією.

– Які компетенції та навички Ви б порадили українським менеджерам розвивати сьогодні?

– Окрім фахових, які за замовчуванням мають бути на найвищому рівні, варто орієнтуватись на перелік компетенцій, що регулярно озвучується на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Важливо також іти пліч-о-пліч з розвитком новітніх технологій і принаймні на базовому рівні розумітися на них. Проте фундаментальним для кожного громадянина, який планує не тільки виживати, але й розвиватись в умовах сучасного BANI-світу, є вивчення себе, своїх психофізіологічних реакцій і принципів мислення – своєї природи. Звучить по-філософськи, адже про пізнання себе говорили великі мислителі ще тисячі років тому, вкладаючи у це різні сенси та цінності. Для сотень поколінь у різні історичні епохи ця тема залишалась відкритою, доволі суперечливою і викликала більше питань, ніж відповідей.

Нам насправді пощастило жити в той час, коли «пізнання себе» перейшло з площини філософії, теології та езотерики в царину наукових знань. Те, що мільйонами років було для наc недосяжним, нарешті досліджено і передано суспільству в найбільш доступній формі. І якщо ми проявимо зацікавленість або принаймні небайдужість до такої нової науки як нейрософія, то більшість питань, які є безпосередніми складовими ефективності, заграють новими барвами та відкриють двері до якісно нових змін як в особистому, так і в суспільному просторі.