Черговою трагічною звісткою для українського суспільства стала раптова смерть нашого колеги, відомого полтавського журналіста Юрія Іванова. Протягом повномасштабного вторгнення агресора на наші землі ми чули й бачили про багато загиблих, зниклих безвісти, закатованих, полонених тощо. І зовсім інше відчуття ми отримуємо, коли чуємо просто про раптові смерті близьких, знайомих, товаришів, колег…
На 39-му році життя, власне на піку свої професійної кар’єри та на піку життя раптово помер колишній редактор «Полтавського вісника» Юрій ІВАНОВ.

Перш за все, ми висловлюємо глибокі співчуття близьким, колегам та рідним Юрія. Низький уклін його чесній справі та відданості батьківщині. Ця новина сильно вразила всіх, хто знав Юрія, бо кожен точно розумів, що людину такої чистої душі знайти складно в оточенні.
Юрій, що ми точно знаємо, був дуже талановитим журналістом, він був неймовірний емпатичний та щирий. Його доброта, часом здавалось, могла окутати кожного.
Завжди цілеспрямований та стійкий до викликів Юрій Іванов пройшов досить складний, але, сповнений красою життя шлях, від провінційного журналіста до дійсно відомого в Україні представника медіа. Він не просто так здобув свої визнання за життя. Усі вони були здобуті завдяки вмінню глибоко аналізувати події, мужності писати на гострі теми та розкривати істини, які так зверхньо приховує влада по сьогодні. Юрій відкрито, чемно та прозоро опубліковував цікаві ексклюзивні інтерв’ю з дуже відомими людьми. І що найцікавіше – усі роботи Юрія виділялись червоною лінією власної непохитної думки.
Стосовно втрати такого талановитого українця у соцмережах висловилось дуже багато людей, які мають відношення до політики, мистецтва, медицини, соціального життя України тощо. І до кожного їх слова ми долучаємось зі щирим серцем.
Щирість, справедливість, обізнаність, професійність, чуйність, доброта, взаємоповага, аналітичність та яскраве ставлення до життя… Усе це дійсно про Юрія.
Хотілося в пам’ять про нашого колегу трохи розповісти про його життєвий та професійний шлях. Йому впала досить важка дитяча доля. Він зростав без батька. Та попри випробування зміг розкрити свої найпрекрасніші людські якості. Юрій Іванов народився у чудовому місті Решетилівка, де й розпочав свою професійну діяльність. Там він здобув перший досвід роботи в журналістиці, публікуючись у місцевих виданнях. Згодом переїхав до Полтави, де працював у багатьох відомих регіональних ЗМІ.
Особливо значущим етапом у кар’єрі Юрія стала робота головним редактором газети «Полтавський вісник». Багато колег зазначають, що саме під його керівництвом видання стало ще більш популярним та авторитетним. Вмотивований розвиватись Юрій переїхав до Києва, де не полишив журналістику, а заснував власне інформагентство «Оперативна Україна інфо». Саме воно в досить стислі терміни стало одним з провідних джерел новин в країні. Прозорі, актуальні, чесні новини – це про роботу Юрія Іванова.
Варто й згадати, що Юра окрім журналістики активно займався громадською діяльністю. Напевно, в цьому відіграла роль одна з важливіших рис його характеру – доброта, любов до людей, бажання розвиватись й розвивати. Так з часом Юра став заступником голови благодійного фонду «Благодійний фонд Віктора Лещинського» та керівником прес-служби Національного будівельного альянсу України.
Коли ж в Україну прийшла велика війна Юрій ані на мить не вагався. Він розпочав активну роботу для допомоги ЗСУ, територіальній обороні та цивільному населенню загалом. Завдяки активності його команда успішно реалізувала проєкт «Слідами війни». Мета якого – зафіксувати воєнні злочини росії в Україні.
Сьогодні, на жаль, команда Юрія буде самостійно справлятись із цим завданням.
А ми на останок ще раз хочемо згадати Юрія, який прагнув перемоги, який вірив в неї, який наближав її власними зусиллями.
Юрій Іванов стане для багатьох майбутніх незалежних журналістів України справжнім прикладом.
З великою шаною, з повагою!
Вшановуємо пам’ять Юрія Іванова.
Нехай живе його справа життя!