Психологиня, психотерапевтка, членкиня Асоціації психологів України, членкиня ГО психологічної допомоги підліткам «SaFe Room»

Розмова, що буде цікавою та корисною для всіх, хто хвилюється за свого героя на фронті, має дітей, або просто знесилився від горя. Психологиня і психотерапевтка – ТЕТЯНА СІМОНОВА – не з чуток знає про тривожність від війни. Як діяти, щоб допомогти собі й близьким – читайте далі.

– Вітаємо, Тетяно! Ви багатодітна мама, маєте трьох діток, а ще дружина військового, який перебуває у зоні бойових дій. Як Вам особисто вдається тримати психологічну стійкість у період війни?
– Я особисто, як мама і кохана дружина, пам‘ятаю про правило «кисневої маски» у літаку: спочатку необхідно подбати про себе. У цьому мені допомагають мої особисті години терапії, моє постійне навчання, саморозвиток і офлайн робота у Дніпрі з клієнтами. У стійкості мені дуже допомагає мій інститут МіГіС і мої колеги, з якими ми постійно працюємо в інтервізійних групах і під час супервізій. Я завжди намагаюся виходити із «зони комфорту» і спілкуватися з іншими. Також турбуюсь про своє тіло: танці, басейн, йога, масаж.
– Якої психологічної підтримки зараз найбільше потребують дружини, кохані військовослужбовців та ветеранів? Як порадите їм реагувати?
– Жінкам, які чекають своїх чоловіків з війни, я хочу нагадати, що ви не одні. Я проводжу терапевтичні групи підтримки й на них часто чую: «Він змінився. Він не такий, як був раніше». Що робити? Прийняти його таким, яким він є. Його емоції заморозились та притупились. Він ніби їх поставив на паузу, щоб просто вижити. Змінилась і ти. Навчилась самостійно жити та вирішувати багато проблем.
«Допоможи мені зрозуміти, який ти / яка ти», «Підкажи, як мені бути з тобою» – фрази, які допоможуть більше зрозуміти про вашого партнера та підтримають функцію «МИ», яка в такі моменти дуже важлива в стосунках.
Запитайте в себе: «Яка подія / ситуація тривожить мене зараз найбільше? Про що зараз я живу? Що мій партнер не знає про це. Що важливо моєму партнерові знати про мене зараз».
– Також Ви багато працюєте з підлітками. Які особливості підліткової кризи у воєнних умовах?
– Підлітки зараз дуже закриті. Багато запитів про суїцидальні думки й селфхарм, аутоагресію – агресію направлену на самого себе. Вияви агресії можуть бути контрфобічною поведінкою. Гнів виявити легше, ніж страх, отже, за агресивною поведінкою важливо побачити те, що вона «прикриває».
Спілкування з однолітками – їхній ведучий вид діяльності, а вони навчаються онлайн і майже не комунікують один з одним. Якщо діалог і відбувається, то тільки в соцмережах, здебільшого на тему ігор та комп’ютерної техніки.
Також відсутність мотивації до навчання – «Навіщо мені вчитися? Я буду блогером». У такому випадку важливо показувати власний приклад, говорити та пояснювати.
– Як помітити проблеми у ментальному здоров’ї дітей? Як не зашкодити?
– Батьки свою дитину виховують змалечку і знають її найкраще. Якщо ви помітили, що з дитиною відбувається щось не так, а вам вона не розповідає про свої проблеми, я раджу звернутися до спеціаліста. Психолога або психотерапевта, людини, якій підліток зможе розкритися і довірити всі свої почуття і переживання. Важливо, не ігнорувати потреби дитини.
– Практичні поради від Вас, як подолати тривожність під час війни?
– Щоб впоратися із занепокоєнням або стресом, який може викликати війна, варто зосередитися на тому, що людина може контролювати. Почуватися невпевнено в такій ситуації є цілком нормальним. Щоб боротися зі стресом, який викликаний невизначеністю, треба дбати про своє здоров’я, зменшити вплив негативних новин і намагатися контролювати свої емоції.
Варто «відключитись» від інформації, уникати певних тем, слів або фраз, які можуть викликати тривогу чи стрес.
Треба регулярно займатися фізичними вправами, добре харчуватися і намагатися спати достатню кількість часу. Якщо людина почувається самотньою, варто звернутися до друзів та родини або до спеціалістів – психологів та психотерапевтів.
instagram: simonova_tania2002