Заздрість – це темна хмара, що може затьмарити навіть найяскравіше життя. Як же нам захиститися від цього щупальця negativity? Як уникнути людської заздрості? Можливо, нічого про себе не розповідати? Ані про подорожі, ані про успіхи нічого не говорити й фотографії не розміщувати у соцмережах? Закритися та потайки радіти?
Чи, можливо, треба демонструвати усі свої надбання, висвітлювати фінансові успіхи, відверто говорити про вартість відпочинку? Саме цю тему вирішила розкрити відома вже вам експертка нашого видання Анна СТОРЧЕУС.

– Вітаю вас, шановні читачі. Тема заздрощів дійсно важлива. Існує всього два шляхи, якими люди примарно намагаються уникнути заздрості: ізоляція, коли ми не розповідаємо та не демонструємо свої успіхи. Так би мовити, огороджуємо себе глухими парканами, щоб ніхто не бачив, що відбувається всередині нашої оселі.
І другий шлях: абсолютна відкритість. Відверта демонстрація здобутків, прозорість життя, наче в акваріумі, що дозволяє усім бачити вашу реальність.
Нумо аналізувати!
Як щодо ефективності першого шляху? Наведу приклад з антропологом Фостером, який своїм рішенням показує, що заздрість не зникає, якщо усе приховувати, а лише трансформується в пліткарство, сталкінг та ненависть. Ціна такого шляху – самотнє життя «в бункері», де ви постійно озираєтесь через плече.
Аналіз другого варіанта. Чи дійсно відвертість зменшує заздрість? Приклад з Голландії, де в людей немає завіс на вікнах, де немає парканів, показує, що й від цього заздрісники лише більше дратуються, порівнюючи себе з вами. Ціна подібного формату поведінки демонструє втрату приватності. Тобто люди живуть на показ, постійно думаючи про те, що подумають про них інші.
Чи є альтернативний шлях, спитаєте ви?
Так! Золота середина. Не варто ховати, але й не треба хизуватись. Живіть своїм життям, не акцентуючи увагу на своїх успіхах. Зосередження на собі не дозволить вам витрачати енергію на чужі почуття. Якщо підвищувати самооцінку, розвивати любов до себе, а не шукати схвалення інших, вам вдасться жити гармонійно.
Головне, що варто розуміти – заздрість – проблема заздрісника, а не ваша. Ви не можете контролювати чужі емоції. Заздрість – це невідділена частина людської природи, але це не означає, що ви повинні бути її жертвою. Цінуйте те, що маєте, й не дозволяйте чужій заздрості затьмарити ваше щастя.
Наступне питання – як самому не стати заздрісником?
Заздрість – досить складне та суперечливе почуття, яке може виникати у людей будь-якого віку, статусу та соціального положення. Аби не стати самому заздрісником потрібно перестати порівнювати себе з іншими. Кожна людина унікальна, повірте, і у вас є свої сильні сторони та досягнення. Зосередьтесь на власних цілях, будьте щедрими, діліться своїми знаннями, досвідом та ресурсами з іншими. Радійте за інших. Щиро радіти успіхам близьких – це ознака емоційної зрілості.
Не зациклюйтесь на чужому житті. Слідкуйте за своїми потребами й бажаннями, а не за життям інших людей. Не бійтеся просити допомоги. Якщо ви не можете самостійно впоратись з заздрістю, зверніться за допомогою до психолога.
На що здатна заздрість?
Це почуття має два шляхи. Серед негативних наслідків: депресія, тривога, гнів. Усе це може негативно вплинути на ваше психічне та фізичне здоров’я. Заздрість може призвести до деструктивної поведінки, такої як саморуйнування, зловживання алкоголем або нар-котиками.
Тепер зосередимось на позитивних наслідках! Заздрість здатна мотивувати людей до саморозвитку та досягнення своїх цілей. Разом із тим вона може й допомогти нам краще зрозуміти почуття інших людей, які переживають подібні емоції.
Перейдемо до висновків
Друзі, завжди пам’ятайте, заздрість – це абсолютно людське, але не дозволяйте цьому почуттю керувати вашим життям, якщо тільки вона не мотивує вас на досягнення та успіх. Відкрийте своє серце для щирої радості, вдячності та любові, тоді темна тінь заздрості зникне без сліду.