Заслужена артистка України. Актриса театру і кіно. Співачка. Ведуча. Виїзна церемоніймейстерка. Педагогиня сцен мови, майстерності актора.
Історія про те, як творчість допомагає вижити в умовах війни. Актриса та співачка ОЛЕНА ХИЖНА розповіла про свій досвід у театрі та кіно, а ще поділилася, якою нині бачить власну мистецьку місію. Про все це читайте далі.
– Вітаю, Олено! Понад 35 років Ви граєте у Київському Молодому театрі, знімаєтесь у кіно. Які ролі найбільш знакові для Вас?
– Я потрапила до Молодого (тоді Молодіжного) одразу після закінчення театрального інституту ім. Карпенка-Карого. І перша моя велика, головна роль – хлопчик Волька у виставі «Хоттабич»! Перевтілення було таке вдале, що члени комісії, не повірили, що грає актриса! Після цього я стала отримувати провідні ролі.
Найдорожча для мого серця вистава – «Любофф!» М. Шизгал, де я зіграла Елен! Це була комедія-фарс на трьох, любовний трикутник, я і двоє чоловіків. Виставу я грала на Камерній сцені Молодого майже 23 роки, без заміни, тобто без другого складу! І саме за це у травні 2015 року мене внесли до Книги рекордів України. У кіно знаковою вважаю мою роль гуцулочки Орисі у фільмі «Як чоловіки про жінок говорили» («Укртелефільм», 1988 рік), режисер Василь Образ. Це справжнє українське колоритне кіно і я щаслива, що починала свій шлях на знімальному майданчику з такими зірками як Костянтин Степанков, Тарас Денисенко, Юрій Критенко, Анатолій Білий та інші. Це вже класика! І я до неї причетна, дякую долі!
– Незабаром буде два роки з початку повномасштабного вторгнення в Україні. Які трансформації, пов’язані з війною, пройшли Ви?
Перша і найжахливіша трансформація у тому, що я кожною своєю клітинкою усвідомила, що таке жити одним днем. Зрозуміла, через страх і біль втрат, тонку грань між життям і смертю. Ми всі зараз знаходимося в стані щоденного, постійного стресу, депресії, але це усвідомлення пригнічує з одного боку, а з іншого – підштовхує не стояти на місці, рухатися, багато працювати, творити, щоб якомога більше встигнути.
– Як творчість допомагає під час війни? Якою нині Ви вбачаєте свою місію як мисткиня?
Творчість не просто допомагає триматися, а реанімує та відновлює. Стоїш перед камерою, чи виходиш на сцену й абстрагуешся від проблем, забуваєш про безсонні ночі, пірнаєш в інше життя і звідкілясь береться енергія.
За час повномасштабного вторгнення в театрі у мене відбулося дві прем’єри. «Осінній блюз» за Бергманом, де я зіграла Шарлотту, головну роль, і легка, іронічна комедія про кохання «Як я залишилася сама» Григора Мане. Також мені пощастило зіграти у серіалі «Ловець снів» та у 24-серійній драмі «Обіцянка Богу», прем’єра якої відбудеться навесні.
Я записала нові пісні: «Сонце Перемоги», «Молюсь за тебе, Україно», «Бабине літо», «Весільна», «Про любов» та дует з Володимиром Воліковим «Згасає день». Кліпи на всі ці роботи можна знайти на моєму каналі у YouTube.
Це моя місія – своїми піснями, творчістю підтримувати дух людей, не дозволяти їм зневіритися у власних силах, надихнути наполегливо працювати задля наших захисників і захисниць, не здаватися і вірити у щасливе майбутнє України.
– Поділіться своїми секретами, як вистояти у такий нелегкий для країни час?
– По-перше, звертайте увагу на своє фізичне здоров’я: здорове харчування, регулярна фізична активність та достаток сну. По-друге, практикуйте стратегії зняття стресу, такі як медитація, йога чи глибоке дихання. Знаходьте підтримку в родині, друзях. Важливо залишатися інформованим, але обмежувати час, проведений у споживанні негативних новин. Встановлюйте реалістичні цілі та докладайте зусиль для їх досягнення, поступово крокуючи вперед, попри все.
Бережіть один одного та підтримуйте важливі цінності нашої культури. Нехай цей Новий 2024 рік принесе нам тепло, щастя та нові можливості для особистого та колективного зростання. А головне – подарує таку довгоочікувану Перемогу і мир нашій країні!
Елена Хижная #Lenakhizhnaya
YouTube: lenakhizhnaya
facebook: Лена Хижная (Lena Khizhna)
instagram: lenakhizhnaya