Наша гостя здебільшого працює зі страхами. Вона порається з тим, що може допомогти людині, частіше жінкам впоратись з об’єктивними ситуаціями. Це про ресурсність та цінності. Авжеж, усе про індивідуальність. Практикуючий психолог у напрямку когнітивно-поведінковій, схемо-терапії та арт-терапії МАРІЯ БАРАНКЕВИЧ має великий досвід, аби допомогти вам.

– Пані Маріє, перш за все, скажіть, будь ласка, які запити серед ваших клієнтів звучать найчастіше?
– Найчастіше я працюю з втратою, з тривожністю, з домашнім насиллям, з проживанням стосунків на відстані, з адаптацією в новій країні, з виснаженням, з сім’ями військових. Та саме пандемія й повномасштабна війна поглибили запити.
– Із чим це пов’язано?
– Сьогодні запити, з якими звертаються люди, пов’язані з неготовністю до цих іспитів долі. Люди не були готовими зустрітись з ізоляцією, а тим паче з війною. В нас не було такого досвіду. Це про стосунки знову ж таки на відстані та про стосунки у замкненому просторі. Здебільшого запити людей про втрати майна, комунікації, близьких, опори тощо. Та я завжди запевняю усіх клієнтів, що будь-яка їх реакція нормальна в ненормальній ситуації. Ми вчимося жити нове життя. Ми не мали попереднього досвіду. Саме в тому питання.
– Які особливі терапевтичні методики Ви використовуєте в роботі саме з жінками?
– Через те, що я працюю в методі КПТ, схемо-терапії та арт-терапії, то найчастіше користуюсь методами саме цих напрямків. У роботі з жінками якісно працюють техніки стабілізації, майндфулнес, ресурсні та робота з цінностями. Щодо особливого, то це питання індивідуальне. Трапляються клієнти, яким легше промалювати свій біль, аніж про нього розповідати. І це працює!
– Сьогодні можна не рідко почути від людей про страхи. Як рекомендуєте поратись із тими, які не мають насправді ніякого підґрунтя?
– Це дуже розповсюджений запит. Страх – це емоція, чого б він не стосувався. Я вчу клієнтів приймати свої емоції, розбираю з ними, звідки вони походять та що за цим ховається. Що до страху, добре працює метод дистанціювання думок. Тобто вчу людину вихоплювати думку тригерну, ту, яка оперує страхом, та перевіряти цю думку на її корисність. Чи справді ця думка є правдива? Якщо думка не корисна – з неї можна щось зробити! Це про сприйняття!
– Багато людей сьогодні звикли відтворювати на обличчі посмішку, яка не є реальним проявом емоцій. Як вважаєте, чи не станемо ми усі фігурно «ляльками» з часом через таку поведінку?
– В першу чергу, така посмішка є захисною реакцією, яка буде використовуватись людиною до того часу, поки їй не стане безпечно. Коли буде для людини безпечний простір, коли людина зможе приймати себе та свої емоції, то й захисту не потрібно буде. Тоді ця усмішка може зникнути.
Емоції ніде не діваються, якщо ми їх не приймаємо, то прийматиме наше тіло, від чого стан здоров’я може погіршитись.
– Маріє, скажіть, наскільки важливо не втрачати мрії, наскільки вони є рушійною силою?
– Мріяти важливо, адже мрії мають здатність здійснюватися. Я часто кажу клієнтам, що в ситуаціях, які виникають в моєму житті, я не питаю: «чому так сталося?», я запитую: «для чого мені цей досвід?» Знаєте, з втратою близьких людина втрачає свої мрії. Та я маю безліч історій людей з мріями, які здійснились попри…
– Що Ви вважаєте своїм найголовнішим професійним досягненням?
– Ріст клієнтів, які зростають в терапії, як покращується їх життя та усвідомлення, що ти стала частинкою цих змін… Для мене це найголовніше в професійній діяльності. Моєю регалією є слово через метафору, через поезію, через емпатійне приєднання. Слово має властивість зцілювати.
Я бажаю, щоб читачі любили, вірили, мріяли та цінували своє життя. Мрійте, дійте, ставте цілі та будуйте кроки. Мене надихає фраза: «Щоб не трапилось, пам’ятай, що в кінці все буде так, як найкраще для тебе. Навіть, якщо зараз так не здається. Знай, це ще не кінець. Адже Воскресіння було на третій день».