Жінки України – це скарб усієї нації. Вони спроможні відвернути будь-яку негоду, допомогти усім, хто потребує цього, виховати справжніх козаків та відновити втрачене. Сьогодні завдяки нашій постійній експертці Юлії ми дізнались про неймовірно мужню жінку, яка мешкає у смт Малокатериновка Запорізького району. Саме такі українки, як вона спроможні тримати тил та боронити від ворога усіх близьких. Ми розкажемо вам у цьому номері про Людмилу Анатоліївну ВОЛИК, яка очолює громаду та відзначена нагородою «Берегиня Миру».

Староста селища міського типу пані Людмила з перших днів повномасштабного вторгнення невпинно працює задля добробуту своєї громади. Вона може витримати, інколи здається, неймовірно важкі часи та при цьому зберігати абсолютний оптимізм. Саме такою представляють нам Людмилу Анатоліївну жителі громади.
«Ця жінка – справжня, істина душа нашого селища та нашої великої громади. Це людина з великої літери! Людмила Анатоліївна ніколи не омине стороною чужу біду та зверне гори заради будь-кого. Вона завжди прийде на допомогу кожному. Її не можливо зупинити на шляху до створення добра на землі та миру серед односельчан», – коментує Юлія.
Щодня пані Людмила віддає більшу частину свого життя задля того, щоб кожен з громади відчував себе в колі рідних, в теплі, в атмосфері довіри й розуміння. Саме з таким посиланням наша героїня звертається й до українців. Вона спроможна заохотити до доброї справи кожного.
«Людмила Анатоліївна, немов, міцний, рушійний механізм, який докладає усі зусилля, аби тільки вирішити ту чи іншу проблему», – продовжує Юлія.
З початком великої війни на українських землях, в селищній раді пані Людмила регулярно та відчайдушно організовує різні види допомоги місцевому населенню. І це не тільки продукти харчування. Мова йде про одяг, дрова, брикети, медичну допомогу, миттєвий ремонт дахів, парканів тощо. Її настирливий характер – не до снаги навіть деяким чоловікам, як іноді коментують місцеві.
«Наше селище знаходиться в прифронтовій зоні, і ми часто потерпаємо від снарядів ворога, втрачаючи майно, житло, цілі господарства… Неодноразово в нас були обстріли з дуже тяжкими наслідками, і саме Людмила Анатоліївна вночі, під градами, гулом ракет особисто надавала допомогу людям. Стосовно цього до селища часто приїжджають й кореспонденти», – розповідає місцевий житель.
Пані Людмила – приклад людини, в якій лідерські та людські якості гармонійно поєднуються в неймовірно міцний стрижень. Вона завжди на зв’язку, вона працює без вихідних, вирішуючи усі поточні проблеми постраждалих. Разом із тим, наша героїня завжди проймається чужим болем. Так, вона може заплакати, може на хвилинку проявити сум, однак вже миттєво збирає усю волю в кулак та йде туди, де вона потрібна.
Наша староста, – з вдячністю відгукуються містяни, – людина яка дійсно любить свою роботу, усім серцем любить людей. Вона чуйна й справедлива, справжня, мужня й водночас ніжна українська жінка. Вона для багатьох є прикладом, особливо в такі важкі часи. Вона володіє якимись немислимими чарами, які згуртовують людей в єдину силу.
У нас в країні багато жінок які віддані своїй батьківщині та державі, віддані народу, проявляють щирість у патріотизмі не до прапора чи тризуба, а саме до людей. Цією статтею, яка може комусь здатись компліментарною, ми прагнемо виразити свою величезну повагу до пані Людмили. До її оточення, до її прагнення та проявів.
До наших слів долучається ідейний натхненник цієї оповіді пані Юлія (tarolog_ylia_gadanie), яка також завжди готова прийти на допомогу кожному з вас.