Українська душа потребує молитви, пісні й тих добрих справ, якими ми єднаємось щохвилини заради спільної перемоги. З такими словами почала наше інтерв’ю заслужена артистка України ОЛЕНА БІЛОКОНЬ. Про підтримку морального духу нашого народу читайте далі.

– Вітаємо Вас, Олено! Війна змінила життя кожного з нас. Поділіться з нами тим, як пройшли для Вас ці майже два важких роки. Чи змінилося світобачення?
– Навзаєм. Знаєте, на початку війни я гадала, що ті добрі справи, які дарую світові, потрібні людям. Я провела цілий рік у благодійному турі, з заходами, на підтримку ЗСУ, України, на відновлення духовності, свідомості, збагачення національного духу, додавання народові віри у завтрашній день. Але у підсумку, об’єднуючи наш багатостраждальний народ, зрозуміла, що усі ці добрі справи потрібні перш за все моїй душі.
Два роки тому ми були усі спантеличені, не розуміли, чи колись ще заспіваємо для рідної неньки, нашого народу. Коли до мене звернулися за допомогою, я запропонувала те, що можу робити найкраще – співати. Після декількох благодійних заходів зрозуміла, що в цьому є велика сила і те, що маємо ще більше єднатися задля спільної перемоги.
– Останній рік Ви провели у благодійному турі. Розкажіть про нього. Скільки областей відвідали та з якою програмою виступали?
– Ми є тилом для української армії. Я хочу щиро подякувати нашим синам та донькам ЗСУ, які взяли в руки зброю для захисту рідної країни. Сьогодні дійсно той час, коли борються правда з брехнею, воля з неволею, добро зі злом. Ми знаходимося у випробуваннях, у часі, коли краще віддати своє, ніж забрати чуже. І мої благодійні концерти – це візит вдячності до народу за гуманітарну, фінансову, моральну та фізичну підтримку наших військових на фронті.
Цей тур був дуже насиченим, я мала по три концерти на день, без вихідних, і на сьогодні проїхала 14 областей України. Хочу подякувати усім регіональним обранцям, волонтерам, старостам, управлінцям, які робили все, щоб відбулися мої виступи. Усім, хто й досі телефонує зі словами підтримки та надає сил.
– Які почуття Ви переживали на своїх концертах?
– Коли бачиш сльози батьків, дітей, жінок, то розумієш, наскільки усі ми потребуємо підтримки та доброго слова. Вдячна Богові за те, що йду своїм шляхом, не тікаючи від ворожих ракет, а несучи з собою світлу пісню українському народові. Цей шлях не є легким у будь-якому розумінні. Не знаю, що на мене може чекати завтра. Але точно розумію, що на кожному моєму виступі наші люди наповнюються енергією та любов’ю.
– Ми вже говорили про те, що Ваші виступи благодійні. Для чиїх потреб збираєте гроші?
– Усі зібрані кошти на заході рахуються та залишаються на потреби ЗСУ того краю, у якому єдналися піснею. Про це ми повідомляємо на початку виступу усім присутнім, і кошти рахуються просто на сцені.
– Якщо підрахувати, скільки всього концертів вийшло у Вашому благодійному турі?
– Після четвертого місяця я перестала вести рахунок, тоді була цифра понад 500 виступів. Та якщо все ж треба число, то, мабуть, буде більш як 3 000 концертів. Скільки ми зібрали грошей за рік, навіть боюсь уявити. Але неймовірно пишаюся своєю командою та слухачами, для яких ми й робили весь цей тур.
– Олено, чи думали Ви, що зробите одразу після нашої перемоги?
– Наш обов’язок – нести світлу пам’ять про тих, хто віддав життя за рідну Україну та її дітей. І я буду це робити до останнього подиху. У першу ж хвилину офіційної перемоги подякую Богові за те, що жива, за сотні друзів, однодумців. Скажу: дякую родині й донечці, яка чекає на мене вдома. Висловлю шану тим, хто нас захищає. А ще трохи відісплюся та почну новий розділ свого життя.
– І наостанок, з якими б словами Ви хотіли звернутися до українців?
– Мій народе, я пишаюся твоїми синами та доньками. Вдячна усім за нелегку працю, яка дає можливість жити в нашій країні, збагачуватися та ростити дітей. Ваш труд незамінний для кожного з нас. Дякую усім за єдність, благодійність та співчуття до ближнього свого, за незламний дух та підтримку слабкіших. За стійку боротьбу і за те, що не пустили ворога у серце Батьківщини. Пишаюся тим, що я українка. Слава Україні! Героям слава!