Заслужена діячка естрадного мистецтва України. Диригентка, співачка, активна культурна і громадська діячка, волонтерка. Голова та членКИНЯ журі Всеукраїнських і Міжнародних фестивалів-конкурсів, мистецьких проєктів. Неодноразова володарка Гран-прі та ЛауреатКА І ступеня у багатьох Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях-конкурсах. Голова культурно-просвітницької асоціації Mist – Il Ponte (Італія), голова Міжнародної ГО «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі», членКИНЯ журі та оргкомітету Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи», членКИНЯ журі Всеукраїнського відкритого конкурсу читців ім. Тараса Шевченка, членКИНЯ Правління творчої спілки «Асоціації діячів естрадного мистецтва України» (ТС «АДЕМ України»), ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі», Івано-Франківського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Уродженка Івано-Франківська. Понад 20 років живе в Італії у місті Губбіо, регіон Умбрія.

Українка в Італії, яка зібрала навколо себе українську діаспору. Зберігає і популяризує у світі українські традиції, звичаї та обряди, яка ні на мить не забуває про Україну, бо Україна для неї – понад усе! ЛЕСЯ КОРОЛИК-БОЙКО дала відверте інтерв’ю нашому журналу про те, як наважилась на переїзд за кордон двадцять років тому, який шлях пройшла, щоб знайти своє місце під сонцем та чого очікувати шанувальникам її творчості найближчим часом. Про все це читайте далі.

• Вітаємо Вас, Лесю! Слухаючи Ваші пісні, розумієш, що вони линуть з душі, від серця. Скажіть, коли Ви зрозуміли, що маєте такий талант? Це сталося ще в дитинстві?
• Ви знаєте, в дитинстві я ще не могла зрозуміти, що маю талант, та й зараз, власне, я цього стверджувати не можу (*сміється). Але змалечку завжди любила співати, робити щось гарне, і з роками все це стало невід’ємною частиною моєї особистості. Те, що я талант, як ви стверджуєте, можуть підтвердити відгуки моїх шанувальників, колег та друзів. Бо головний критерій оцінки моєї діяльності зараз – це реакція великого кола людей.
• Де берете натхнення? Чи можете сказати, що маєте власну Музу? 
• Я сама по собі людина невгамовна і моя діяльність є багатогранною. Мій внутрішній світ так влаштований, що мені необхідний постійний розвиток, рух вперед. До прикладу, була диригентом, потім почала співати, далі зайнялась громадською діяльністю, волонтерила, взялась за різні соціальні проєкти, при цьому завжди працювала на культурно-мистецькій ниві.

Практично все виглядає ось так: ще не завершила одну справу, як відразу з’являється щось нове й цікаве, і я спочатку доводжу до кінця одну і берусь за іншу. Але все це повинно бути на високому рівні та мати сенс.

• Коротке питання: Вам більше подобається співати самостійно чи в хорі?
• Обидва варіанти люблю. Коли співаю сама, це ніби спілкуюся зі Всесвітом, а коли у хорі чи з кимось, наприклад в деті, – то наче єднаюсь духовно з іншими учасниками співу. 
• Лесю, 23 роки тому Ви переїхали з України до Італії й там продовжили свою кар’єру. Який шлях довелося пройти за кордоном, аби знайти власне місце під сонцем?
• Знаєте, було дуже важко. Перед виїздом за кордон я працювала вчителем у школі, художнім керівником у коледжі,

викладачем фортепіано та диригентом у церковному хорі. Переживала розлучення. Думала, як заробити грошей дитині на вищу освіту. У той самий час матері моїх учнів масово виїжджали до Італії на заробітки. Я теж вирішила поїхати туди на рік та підзаробити. Але думаєш одне, а виходить геть інше. Я залишилась на багато довший термін, працювала компаньйонкою у родині італійців та мала можливість вчити їхню мову, звичаї, розвиватися та будувати свою кар’єру у місцевому хорі. Це був 2001 рік. Тоді у нашому містечку жило всього п’ять українок. Та з часом нас ставало все більше і більше, й настала потреба організуватися разом в одну українську громаду. У церкві, де ми, українці, гуртувалися, я заснувала невеличкий церковний хор. Саме там ми мали можливість зберігати наші українські культурні традиції, проводити свята та підтримували одна одну. Бо дуже легко розчинитися у чужій культурі, але я не допускала цього.

З часом керувати хором мене запросили у місто Перуджа, яке є обласним центром, де живе і працює дуже багато українців.

• Виїхавши з України, Ви не полишили її. Усі ці роки Ви постійно займаєтеся культурною діяльністю, спрямованою на збереження національних цінностей та розвиток і популяризацію української культури, традицій, звичаїв, обрядів. Розкажіть, які заходи взагалі проводите. 
• Зараз увесь світ готується до Різдва. І щоб побачити та познайомитися з різдвяно-новорічними традиціями у світі, Київський міський центр народної творчості та культурологічних досліджень разом з моєю культурно-просвітницькою асоціацією Mist-IlPonte організували Міжнародний мистецький різдвяно-новорічний фестиваль-конкурс Formidable, де б усі народи світу і нацменшини могли взяти участь і продемонструвати свій талант та свої творчі здобутки.
• Після приїзду біженців до міста Губбіо, Ви запустили культурний проєкт з метою створення комфортних умов їх тимчасового перебування та відновлення психологічного стану. Як це відбувалось? 
• Коли почалася війна, до мене звернувся Карітас з проханням бути для біженців перекладачем з італійської мови. З того часу навколо мене ще більше почало гуртуватися українців. При спілкуванні з ними зрозуміла, що ці люди не приїхали заробляти гроші, вони втомлені морально. Тому я захотіла їм хоч якось допомогти.

Тож у березні минулого року, на початку їхнього приїзду до міста Губбіо, я розробила невеличку культурну програму. Все почалося з екскурсії цікавими місцями міста, потім були заходи до дня Києва і багато іншого. Разом з Карітасом ми шукали їм житло, роботу, збирали гуманітарну допомогу в Україну та нашим ЗСУ.

Про все це я писала у соціальних мережах і з часом побачила, що мою ініціативу підхопили й інші італійські міста, а потім і світ.

Більше того, я написала про це дві наукові статті, які опубліковані у міжнародних наукових збірниках.

• З ким співпрацюєте для розвитку на міжнародному рівні між країнами – Італією і Україною? 
• За ініціативи асоціації Maggio Eugubino та за підтримки і сприяння моєї асоціації Mist-IlPonte у травні цього року підписано угоду про співпрацю між двома містами – Губбіо та Івано-Франківськом.
• Не можу не підняти з Вами тему війни в Україні. Що Ви відчули, коли почули про початок повномасштабного вторгнення? 
• Жах і розпач, бо з уст своєї бабусі, яка пройшла війну і свого часу відчула на собі все це лихо, не раз чула, що війна – це щось страшне, вона несе розруху і смерть. І щоб заново все відбудувати і відновити, потрібні роки. А ще у мене болить душа, бо бачу скільки життів молодих, красивих українців щодня забирає війна, і мені нестерпно боляче, що гине цвіт нації, що навколо стільки всього знищено. І тепер на плечі наших дітей і онуків лягає велика відповідальність – відновити Україну в усіх сферах.

Хочу подякувати усім нашим воїнам на передовій й усім тим, хто виборює Свободу нашої держави, і низько вклонитися тим, хто віддав своє життя за Україну. Світла Пам’ять Героям і Слава!

• Повернемося до теми Ваших виступів. Над чим працюєте просто зараз та чого очікувати шанувальникам ближче до нового року? 
• Поки що я стараюсь нічого не планувати, але наступного року в мене ювілей і дуже хочу провести творчі вечори, де б звучали пісні на слова і музику моїх друзів-поетів і музикантів у моєму та їхньому виконанні.
• З якими словами Ви б, можливо, хотіли звернутися до українців? 
• Кажуть, що краса врятує світ, а я впевнена, що це зробить Любов. Цінуйте кожен день, любіть цей світ і тих, хто у ньому, примножуйте світ Добром та Любов’ю – і воздасться вам сторицею.
• І наостанок…Чи думали Ви, що зробите одразу після перемоги України у війні?
• Я стараюсь не забігати наперед.
  Мрію, як і усі українці, щоб якнайшвидше закінчилася війна, і всі наші ЗАХИСНИКИ – живі та здорові – повернулися додому, до своїх рідних.
  А тоді будемо кожен на своєму, уже мирному фронті відбудовувати рідну Україну…

facebook: Lesya Korolyk
instagram: LESYAKOROLYK_BOYKO
youtube: Lesya Korolyk / Леся Королик
facebook: Дует Добре удвох