В тій важкій, страшній ситуації, в який зараз живе наша країна, найважливіше та найбільш конструктивне – це зберігати психологічне та емоційне здоров’я. Продовжувати працювати на Перемогу та зберегти внутрішній світ, свій та наших дітей. Які існують шляхи для цього розповідає практикуюча психологиня, арт-терапевтка, мак-практик, кризова консультантка, коуч, психосоматолог, тренерка АННА КУЗНІЧУК-ІВЧУК.
- Доброго дня, Пані Анна.
Сьогодні Ваша праця актуальна, як мабуть ніколи. Тому цікаво було б поспілкуватись про те, як Ви прийшли в галузь психології? - Бути психологом – моя мрія ще з дитинства. Особливо вона розквітла, коли я стала студенткою, і в нас було декілька часів психології, і ця наука мене приворожила. Вона здавалась таємничою та надзвичайною. І це природньо, бо психологія вивчає найголовніше у світі – людину, її емоційне життя, її внутрішні поривання, мотиви, завдання, зміни.
Перша моя освіта – біолог, Я 35 років працювала вчителем біології. Біологія та психологія – дві споріднені науки, тому зрозуміло, що друга освіта в мене була психологічна. Потім я проходила багато курсів, вивчала методики, вдосконалювалась. Деякий час паралельно з роботою вчителя була й шкільним психологом. Мені завжди дуже приємно допомагати людям.
З початком повномасштабного вторгнення я відчула, що як вчитель, як викладач реалізувала себе повністю. А війна пройшла через кожного. Й майже кожний потребує психологічної допомоги. Тому прийняла рішення повністю присвятити себе психології.
- Які питання найчастіше за все доводиться вирішувати з початком повномасштабного вторгнення?
- Першими найгострішими запитами на початку повномасштабної війни були стабілізація емоційного стану, подолання стресів, страхів, різноманітні методики заспокоювання. Зараз потреби дещо змінились. Війна каталізувала вихід на поверхню таких проблем, як сімейні та родинні відносини. Дуже важливе питання у суспільстві сьогодні – це стосунки військових з родинами, з самим суспільством. Тому що наші бійці вертаються зовсім іншими, ніж пішли на війну. І їх сприймати треба теж по-іншому.
- Що для Вас у сьогоденні найважче?
- Найважче виявилось саме прийняти війну. Прийняти те, що у 21 столітті може відбуватися, такий жах. Але ми впораємось з цією навалою. Бо ми –неймовірна нація, у нас найкраще майбутнє – наші діти, чудові, патріотичні. І я бачу свою найголовнішу задачу – допомагати нашим дітям розвиватись у нормальному психологічному стані.
- Знаємо, що у Вас є багато хобі. Як Ви знаходите на все час, та що найбільш допомагає відпочити душею?
- Беззаперечно, що кожний психолог повинен бути ресурсним. Для того, щоб наповнювати клієнта, стабілізувати його, треба й самому бути наповненим та стабільним. Бути в ресурсі. Як не парадоксально, мені в цьому допомагає праця. Праця з квітами, праця на власній пасиці. Також я дуже люблю читати. Відпочиваю душею, коли спілкуюсь з родиною. А також намагаюсь частіше бути сама з собою, міркувати, спостерігати.
- Як Ви бачите своє життя та працю після Перемоги?
- Я багато міркувала, яке буде моє життя після Перемоги, й можу стверджувати, що психологію я не покину. Роботи буде багато, а я багато навчалась, засвоїла нові методики, можу й хочу допомагати людям як зараз, в часи війни, так і після. Бути корисною особливо нашім бійцям. А ще я хочу подорожувати, мрію побувати в Грузії.
- Що би Ви побажали нашим читачам?
Перемоги! Перемоги завжди та у всьому. І в першу чергу перемоги над собою, своїми страхами, слабкостями, нерішучістю. Щоб ви ніколи не боялися своїх емоцій, не боялися бути собою. Завжди ідіть за покликанням серця, в ногу з часом. Щоб в Україні настав мир, і ваші діти зростали під ясним мирним небом, росли творчими особистостями та гідно представляли рідну Україну у всьому світі. Ну і обов’язково – щастя всім!
- Яке кредо веде Вас по життю?
- «Не кажи світові багато слів про те, що ти хочеш робити. Покажи йому, як ти це робиш!»
096 630 38 28
facebook: Анна Кузнічук Івчук
annakuznicuk@gmail.com