Жінка, котра не здалася перед хворобою, а взяла бій і здобула перемогу. Ця історія про неймовірно хоробру українку КРІСТІНУ ГІРЕШ. Вона ділиться в інтерв’ю своїм болем, натхненням та величезною любов’ю до усього навколо. Про те, як жага до життя може змінити долю та дати шанс на майбутнє, читайте у нашому журналі.

– Вітаю Вас, Крістіно! Ваша історія боротьби з хворобою дуже вражає. З мінімальними шансами на життя Ви не опустили руки, а шукали рішення майже у кожній країні та знайшли його. Можете поділитися з нами цією історією?
– Народилась у звичайній українській родині: тато – підприємець, мама – домогосподарка. Я – єдина в сім’ї, хто планував й здобув вищу освіту. Ніхто не вірив, що вступлю до ВНЗ, але я це зробила. До 2008 року була звичайною дівчиною, студенткою, у повному розквіті сил. Навчалася, раділа життю. Потім кардинальне погіршення здоров’я, і на обстеженні було виявлено пухлину головного мозку. Не можу передати усіх емоцій, які тоді та й зараз вирують у мене… Дуже важко про таке говорити.
Мені провели операцію в Україні, на жаль, досить невдало, і ми
мусили шукати інші медичні підходи за кордоном. Вдалося вмовити італійських лікарів взятися за мій надскладний випадок.
Операція пройшла. Я всього вчилася заново: тримати ручку, кухоль. І вчила італійську мову медичного спрямування, щоб розуміти всі нюанси реабілітації, від якої залежить подальше життя.
Якщо ти хочеш побороти будь-який процес чи хворобу у твоєму організмі, тобі потрібно її повністю вивчити, щоб у неї просто не було шансів тебе перемогти. Так почалася моя історія вивчення здоров’я.
– Але ж на цьому випробування долі для Вас не скінчилися, вірно?
– Ви праві. У 2012 році я вже була здорова або, якщо правильно, скомпенсована. Та все одно залишаюся в групі ризику, мені завжди потрібно бути напоготові.
В один момент прийшло нове випробування – 8 років марних спроб завагітніти. У нас з чоловіком були сильні проблеми, ми не могли завести дитину через хронічне запалення організму на клітинному рівні. Я продовжувала вивчати детально вже не тільки нейрохірургію та ендокринологію, а й генетику.
Мені сказали, що штучне запліднення дуже небезпечне для мого життя і потрібно шукати інші способи. І я шукала. Випадково знайшла інформацію про норвезький інститут-клініку, який займається генетичними дослідженнями, використовуючи новітні технології. Вирішили з чоловіком – а що нам втрачати? Хай буде остання спроба.
– Ви вірили, що ця «остання» спроба дасть Вам шанс стати мамою?
– У глибині душі я ніколи не покидала цієї мрії, тому боролася до власної перемоги. Ми з чоловіком поїхали в ту клініку. У коридорі в них була гарна скляна вітрина з підсвічуванням, у якій була вода, що вирувала, як океан, і в ній була пляшка. Крутиться, грає музика. Я запитала: «Що в ній?». І мені сказали, що це риб’ячий жир. Я здивувалася: для чого його потрібно ставити ось так, «на п’єдестал»? Як виявилося, це не простий риб’ячий жир, а найчистіший у світі. Він допоміг завагітніти якомусь відсотку жінок в історії цієї клініки й народити здорову дитину. Я запитала, як риб’ячий жир на це діє, і мене відправили на лекцію, яка якраз проходила для студентів-інтернів. Викладач-біохімік погодився поговорити зі мною після лекції. Я йому розповіла все і показала документи з Італії. Він зрозумів, як функціонує мій організм, й став розписувати унікальне харчування. Додав, що нам обом із чоловіком потрібно приймати омегу (риб’ячий жир) в дозі – в 4 рази більшій, ніж людям, які просто підтримують своє здоров’я для гарного самопочуття. Розрахував усе це за вагою, за аналізами крові.
Після 7 місяців приймання омеги я завагітніла своїм первістком – сином. І згодом ми усією родиною осіли у Будапешті, аби мати зв’язок зі своїми лікарями.
– Я дуже хочу привітати Вас зі статусом мами. І Ви народили навіть не один раз! Як пройшла друга вагітність? Були складнощі?
– Я навіть не можу описати ті складнощі. У той час я захворіла на ковід, і мої легені почали відмовляти. Як наслідок – кома на півтора місяця. І це все зі мною відбувалося під час вагітності другою дитиною. Медики боялися робити будь-що з моїм організмом, але все ж під’єднали до ЕКМО (Екстракорпоральної мембранної оксигенації). Не буду вдаватися у подробиці, та я виринула з пітьми, й на світ з’явилась наша крихітка донечка.
Це було дуже страшно. Моя родина вже тоді проживала власну війну. Я чула молитви чоловіка та плач сина біля медичного ліжка, де лежала з донечкою в утробі (*плаче)… Гадаю, якщо Бог двічі мене залишив на цій землі, то я маю тут ще справи.

– Ви пережили дві дуже важкі події у житті й отримали тяжкий досвід. Як живете зараз? Чим займаєтесь?

– На сьогодні я єдина жінка у світі, котра з втраченими легенями на 98% вижила ще й народила дитину. Саме після мого випадку почалися досліди пересадки органів у вагітних жінок. Адже, якщо моя донька вижила в утробі під час ЕКМО та надважких наслідків від ковіду, то значить все реально.
Щодо того, чим займаюсь, то я ніколи не сиділа без діла. Завжди вела власний бізнес, допомагала чоловіку і займалась родиною. Зараз у мене три бізнес-дітища, якщо так можна висловитись: норвезька компанія Ecology, котра дала мені діток; українська компанія-виробник SheMax та салон краси Leader, або скорочено L-beauty.
– Розкажіть детальніше про роботу салону й чому саме цей сегмент бізнесу обрали?
– Бо вважаю, якщо ти фізично здоровий, то й маєш мати гарний вигляд ззовні. У салоні в мене зараз працює 12 українок. Усі оформлені офіційно. Студія розташована просто у центрі Будапешту.
Знаєте, коли я лежала на операційному столі й не знала, чи побачу знову сонячне світло, то ніяк не могла собі пробачити того, що мало встигла зробити. Після народження донечки зрозуміла, що мрію відкрити власний салон краси й звернулась за допомогою до подруги. Початок будівництва припав на перший день повномасштабного нападу росії на Україну. У Будапешт активно почали приїжджати перші мігранти, котрим потрібна була робота, і я їм її давала. Окрім цього постійно волонтерила, у квартирі влаштувала пункт прання, не могла стояти осторонь. Бо коли вижила після коми, то вважала, що маю врятувати цілий світ своїми руками.
Так, було дуже важко, я ще віддаю гроші за кредит на цей салон, але у мене зібралась така професійна команда, що ми отримали нагороду за внесок у б’юті-індустрію – Найкращий салон року! Це було для мене справжнім шоком, адже я не подавалась ні на які номінації. Мабуть, все роблю правильно на своєму шляху (*посміхається). Хотіла б привітати весь свій колектив і себе з річницею відкриття студії, яка буде 13 листопада.
– Ваша історія надихає багатьох людей. Чи задумувалися Ви про передачу досвіду іншим?
– Звичайно! Я проводжу коучингові сесії для дорослих та дітей з теми онкології, налагодження здоров’я, постковідні підтримки. Зараз пишу власну книгу життя, монологи. Сподіваюсь, що колись це все опублікую.
Я довго накопичувала всі знання і досвід й зараз розумію, що прийшов час ним ділитись. До речі, ваше видання є першим і знаковим для мене, якому надала відверте інтерв’ю.
– Які б слова Ви передали собі у минулому?
– Вважаю, той шлях, який пройшла та мала дівчинка з Мукачева, був надважкий. Я б їй сказала: «Тобі трапиться боротьба з майже невиліковною хворобою, безпліддя, криза у бізнесі, війна… Але ти ніколи не опускай рук».
Щаслива безмежно, що зустріла найкращого чоловіка у світі, що пізнала щастя материнства, що встигла пожити у Римі, Каліфорнії, Будапешті, Норвегії, Осло тощо. Відкрила власну улюблену справу, отримала три вищі освіти, вивчила п’ять мов. За моїми плечима постійне навчання та розвиток. Я відвідала понад 1000 наукових конференцій в галузі онкології та антіейдж терапії, геронтології, економічні та торгово-промислові виставки та симпозіуми.
Познайомилась з неймовірними людьми на цій планеті та навчилася цінувати кожну хвилину свого життя. Бо хто сказав, що рай не на землі? Там, в кінці тунелю нема нічого. Там лише молекули, часточки Всесвіту. А тут ми маємо усе, лише іноді не вміємо цим всім розпоряджатися. Шкода, що життя таке коротке. Цінуйте його!

instagram: l_beauty_budapest
instagram: hires_krisztina7
instagram: shemax.hu
facebook: Krisztina Hires