Війна в Україні внесла корективи у життя кожного: утиски зазнав народ, змінилась робота підприємств, діти залишили свій дім та навчання. Водночас у країні зміцнів волонтерський рух – кожен намагається допомогти, беручи участь у волонтерстві та громадській діяльності. Саме про це сьогодні ми ведемо бесіду з НАТАЛІЄЮ ЦВЄТКОВОЮ, регіональною представницею міжнародної організації HealthRight International в Україні та виконавчою директоркою благодійної організації «Жінка може», експерткою з питань протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, учасницею постійних комісій зі змін нормативно-правових документів щодо протидії насильству та розвитку соціальної сфери.
– Жінки-благодійниці вражають. Вони вміють вдало поєднувати сім’ю, роботу та організацію діяльності власних проєктів, аби самовіддано допомагати тим, хто цього потребує. Наталю, як Вам вдається усе поєднувати?
– Гадаю, справа у власних внутрішніх ресурсах, в роботі, в прагненні досягати бажаних результатів та наближати перемогу України. Я хочу бути корисною українському суспільству, прагну допомагати людям. Думаю, саме через ці внутрішні орієнтири мені вдається усе гармонійно поєднувати.
– Благодійність – це важливий крок назустріч перемозі України. Це велика мета, що складається з невеликих дій кожного небайдужого. Бо тільки разом українці — велика сила! Розкажіть про свою діяльність.
– Я дуже давно працюю в громадському секторі, з категоріями соціально незахищених верст населення. Раніше здебільшого ми опікувались дітьми-сиротами, жінками, які опинились в скрутних життєвих обставинах, постраждали від насильства тощо. А з початком війни, саме в 2014 році, коли було окуповано Луганську та Донецьку області, ми змінили вектор проєктів та направили усі свої зусилля на допомогу постраждалим від воєнних дій. З того року ми створюємо різноманітні ініціативи, започаткували модель мобільних команд з особливим фокусом на дітей. Це робота з внутрішньо переміщеними особами та місцевими жителями. Ми створювали денні центри, притулки, кризові кімнати, соціальні квартири для жінок і дітей, які потребують допомоги. Тобто я маю великий та різносторонній досвід в цій діяльності, який ще більше знадобився нам із початком повномасштабного вторгнення.
– Що змінилось у Вашій роботі та житті після 24 лютого 2022 року?
– З великою війною, авжеж, багато чого змінилось. Майже кожен з моїх колег побував на сході країни у відрядженнях, де ми проводили навчання для різних спеціалістів, ділились досвідом та власними надбаннями. Ми були в Мар’янці, Сєвєродонецьку, Гірському, Кремінній, Слов’янську, Краматорську, Попасній, Бахмуті… Тобто в тих містах, яких сьогодні вже навіть немає буквально. Однак, до широкомасштабного вторгнення були громади, міста, будинки та люди, які в них проживали, працювали, а зараз ми допомагаємо в евакуації, шукаємо спеціалістів, які виїхали і залишились в країні, щоб долучити до різних наших ініціатив.
Великий досвід, авжеж, допомагав, але, коли ворог дійшов до Києва, ми екстрено евакуювались на захід країни, де відкрили вже регіональні офіси та запустили мультидисциплінарні мобільні команди разом з UNICEF. У складі команд є психолог, юрист, медик та соціальний працівник. Загалом ми працюємо з багатьма міжнародними організаціями та відкриті до колаборацій.
– А як родина ставиться до Вашої діяльності?
– В мене невелика родина, проте саме сім’я є моєю опорою в будь-якому питанні, за будь-яких обставин. До своєї діяльності я не долучаю рідних, але вони розуміють мене та завжди підтримують.
– Ми знаємо, що до Дня незалежності Ви отримали за свою активну діяльність нагороду. За які саме дії Вас відзначили?
– Так, є в мене нагорода, нею відзначено мою багаторічну активність та сумлінну роботу, розвиток соціального напрямку в регіоні та за допомогу і внесок в наданні соціальних послуг у сфері підтримки вразливих сімей з дітьми. Та ця нагорода не лише моя, бо кожен член нашої команди робив та продовжує робити усе можливе задля безпеки та життя українців. Особливо важко, авжеж, це було на початку повномасштабного вторгнення, адже Закарпатська область невелика, а потік людей був неймовірним. Це було справжнім випробуванням, та ми зробили усе можливе. Тому нагороду я особисто присвячую кожному працівнику організації.
– Наталіє, Ви робите неймовірну роботу. Бажаємо Вам успіху. Скажіть ще, будь ласка, якими планами на майбутнє готові поділитись з нашими читачами?
– Я маю надію після завершення війни продовжувати роботу у соціальному секторі. Планую розвивати наші громадські організації, продовжувати служити українському народові. А читачів я закликаю продовжувати допомагати один одному, донатити для наших воїнів та піклуватись про своє ментальне здоров’я, бо нам ще потрібні сили на відбудову країни.
Сайт організації:
www.healthright.org.ua
facebook: HealthRigh0tUkraine
facebook: nataliya.tsvyetkova