Війна змусила її ще глибше поринути в роботу, місяцями не бачити власних дітей і спостерігати за жахіттям, яке творила російська армія на Київщині. Гостя нашого журналу ВІОЛЕТТА ДВОРНІКОВА розповідає свою історію боротьби. Про виконані проєкти, волонтерську діяльність та плани на майбутнє читайте далі.

– Вітаю, Віолетто! За Вашими плечима понад десяток успішних соціальних проєктів, котрі було реалізовано для громади Київщини протягом війни. Скажіть, що Ви відчули, коли зрозуміли, що почалася війна? Як вдалося Вам у лютому минулого року не опустити руки, а навпаки максимально влитися в роботу?
– Для більшості українців ранок 24 лютого став тією межею, за якою вже немає вороття в минуле життя. І я не є виключенням. Тоді багато хто, можливо, вперше відчув, що таке справжній страх і справжній патріотизм. Він спонукав багатьох прийняти рішення – боронити свої міста і країну від ворога. Тоді я теж поставила собі лише одне питання – хто, як не я? Адже Ірпінь – моє рідне місто, де я народилася, прожила найкращі роки свого життя, де народилися мої діти, живуть рідні, друзі. І це – найсильніший мотиватор.
У перший день війни я забезпечила виїзд своїх дітей та батьків в потенційно безпечне місце. Мої діти щодня бачили в новинах все те страхіття, що відбувалося у них вдома. Бачили, чули, і не знали, де їх мама. Точніше знали де, і це було ще важче. Їх мама була зобов’язана рятувати, інакше вона не могла і не вміла. З початку повномасштабної війни я мала змогу обійняти своїх дітей 3 рази по кілька днів. 3 рази…
Важко? Важко. Але інакше я не можу. Ми, українські матері, і вирізняємося у світі шануванням сімейних цінностей, любов’ю до дітей, повагою до батьків і рідної країни. Не можна зрадити найцінніше – родину та Україну.
– Підтримка військових у тилу – це один із найважливіших наших обов’язків наразі. Скажіть, які саме волонтерські програми вдалося запустити за останні півтора року?
– Допомога військовим на фронті від початку війни була і залишається одним з основних напрямків діяльності нашої громадської організації. Разом з Ірпінською міською радою ми регулярно проводимо ярмарки, де збираємо кошти для ЗСУ. Передавали нашим бійцям буржуйки, ноутбуки, автомобіль, бронежилети, виконуємо індивідуальні замовлення військовослужбовців-земляків. Список дуже великий – все зразу не перерахуєш.
Не залишаються осторонь і наші діти. Наприклад, в ірпінському ЖК «Річ Таун» діти організували «салон краси». Дівчата завзято робили манікюр та зачіски перехожим, чаклували над їх образом та стилем. Всю зібрану виручку благодійниці передали на придбання автомобіля для ЗСУ. До речі, окремо ми працюємо з дітками військовослужбовців. Для них розробили програму оздоровлення за кордоном.
– Досить серйозною є тема реабілітації наших бійців після поранень на фронті. І я знаю, що Ви неодноразово брали участь у профільних конференціях. Які програми підтримки зараз діють для військових і які лише у планах?
– Аби підтримати наших захисників і захисниць, розроблено багато різних програм: здійснення опіки та піклування над військовими, які отримали інвалідність під час бойових дій, навчання з грантової грамотності, методичний супровід щодо відкриття власної справи та працевлаштування, допомога в оформленні юридичних документів тощо.
Важливо розуміти, що відновлення фізичного здоров’я неможливе без відновлення духу. І сьогодні ми багато працюємо саме в цьому напрямку. 14 серпня в Національному заповіднику Києво-Печерська лавра за участю Міністерства оборони України та Міністерства культури та інформаційної політики була презентована спеціальна програма для військових «Духовне відновлення культурою». Програма передбачає перебування військових на території заповідника від 1 до 7 днів із зануренням в атмосферу Києво-Печерської лаври, спілкування із духовенством, істориками, мистецтвознавцями, археологами, залучення до культурно-освітніх заходів, духовних та релігійних практик, майстер-класів тощо. Це реально унікальна програма, і я пишаюся тим, що маю честь працювати в команді організаторів цього проєкту.
– Дійсно, відновлення ментального здоров’я під час війни таке ж важливе, як і фізичного. Чи запровадили на Київщині проєкти, котрі націлені саме на психологічну підтримку населення?
– У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською, ми побудували на Київщині мережу «Ментальне здоров’я – нейромережа Київщини». В роботі залучені органи влади та місцевого самоврядування, заклади охорони здоров’я та сімейні лікарі, заклади освіти, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, громадські організації. Адже немає єдиного органу, який би відповідав за напрям охорони психічного здоров’я. Скрізь і всі мають піклуватися про ментальне здоров’я нашого народу та володіти новими навичками психологічної допомоги ближньому. Тому ми прагнемо навчити максимальну кількість людей, у першу чергу всіх, хто працює в соціальній сфері, дбати про ментальне здоров’я.
Про ментальне здоров’я треба починати думати уже з дитинства. Тому ми почали створювати мережу безкоштовних шкіл у дитячих медичних закладах. Нещодавно в Київській обласній дитячій лікарні відкрили першу на Київщині «Школу супергероїв», де дітки, які проходять стаціонарне лікування, можуть безкоштовно навчатися, готуватися до школи, до ЗНО, проводити змістовне дозвілля. Серед наших планів на майбутнє маємо ще один чудовий проєкт – реабілітаційний сад здоров’я, де дітки зможуть спілкуватися з природою. Серед іншого ми проводимо навчання фахівців, тематичні онлайн зустрічі. Багато працюємо з молоддю. Найближчим часом плануємо провести в Ірпені молодіжний форум на тему ментального здоров’я.
– Поговоримо про реабілітаційні «Сади здоров’я», котрі облаштовують в «Охматдиті». Що це таке?
– «Сади здоров’я» – це давно науково підтверджений метод терапії, який допомагає людям подолати психологічні тривоги, стреси й чудово сприяє одужанню хворих з різними недугами. В оточенні природи ми можемо знайти не тільки спокій, а й здоров’я.
Зараз такий сад створюється на території Національної дитячої лікарні «Охматдит», і мені надзвичайно приємно бути долученою до цього процесу. Ми з колежанками, ДІЄві дівчата Київщини, подарували в сад лавочки. Впевнена, що ландшафт-терапія чудово поєднається з традиційними методами лікування дітей і приживеться на Київщині.
– Велику частину своєї діяльності Ви приділяєте дітям, їх захисту. Розкажіть докладніше про реалізовані проєкти.
– Діти – це наше світле майбутнє. Ми маємо зробити все можливе, щоб зменшити слід війни на їх долі, в душевній пам’яті та почуттях. Тому останні півтора року я працюю над психологічною підтримкою дітей, які перебували в окупації, втратили батьків під час війни та інших соціальних категорій. Минулого року нашій команді «дієвих» дівчат вдалося відправити понад 150 маленьких ірпінців до Італії та Іспанії. У цьому році вдалося відправити на море не тільки ірпінців, а й дітей з Харкова. Також домовилися про відпочинок в Америці декількох дітей, які мають особливості. Діти – це головне! Саме вони надихають, дають сил рухатися вперед і не зупинятися.
– Нещодавно Ви отримали відзнаку «За активну соціально-громадську позицію та благодійний внесок у розвиток України». З якими словами Ви б, можливо, хотіли звернутися до українців?
– Нам випало надскладне випробування, але ми точно переможемо, бо боремося за рідну землю, за свої родини, за своїх дітей. Не можна здолати країну, де навіть діти збирають гроші для Перемоги. Попереду ще багато труднощів, але вже весь світ побачив, що український дух не зламати. А ми зробимо все від нас залежне, щоб наш дух ставав ще міцнішим і щоб на питання «ти як?» українці завжди відповідали з оптимізмом – «чудово!».

 facebook: Віолетта Дворнікова
 instagram: v.v_dvornikova