У своїх піснях він відкриває душу, котра болить за долю України. ОЛЕКСІЙ САГАЛОВСЬКИЙ дав відверте інтерв’ю щодо життя артиста під час війни. Про благодійні концерти, натхнення та звернення до українців – читайте далі.

• Раді знову з Вами спілкуватись, Олексію! Нашу розмову хотілося б почати з Ваших останніх новин та досягнень у сфері музики. Які композиції вдалося випустити чи підготувати до релізу?
• За останній рік мені довелося багато попрацювати. Я написав та зробив аранжування декільком пісням-саундтрекам для україно-польського художнього фільму про війну в Україні. Від самого початку планувалося, що їх буде виконувати маленька дівчинка – героїня фільму, але, коли я закінчив роботу над піснями та записав своїм голосом «пілотну версію», українському продюсеру Тіграну Григоряну дуже сподобалася моя манера виконання, і він запропонував мені заспівати дуетом з героїнею фільму та знятися з нею у кліпових тізерах проєкту. Що ми й зробили й зараз з нетерпінням чекаємо на результат.

Також написав марш на слова бойового медика Володимира Волікова з добровольчого баталь-йону «Воля», в якому я служу. У моєму виконанні ви зможете його почути на наших українських радіохвилях.
Я не закинув і свою творчість, й нещодавно для мене переклали російськомовні пісні «Небо» та «Губи янгола» з мого репертуару. На останню композицію, до речі, ми зараз готуємось знімати кліп та знаходимося в пошуку головної героїні. Так що, дівчата, є шанс! Також ми записали ще одну пісню під назвою «Куля» в співавторстві з легендою української поезії та драматургії Юрієм Рибчинським та працюємо з ним над одним неймовірним проєктом, але це поки велика таємниця!
Окрім цього дуже багато часу займає участь в благодійних заходах по всій території нашої країни.

• Над чим працюєте просто зараз та чого очікувати Вашим шанувальникам восени?
• Просто зараз я продовжую виступати та гастролювати країною, збираючи кошти для підтримки наших бійців, і не забуваю про нові пісні. Намагаюсь кожну вільну хвилину проводити на студії та писати щось нове. Але краще за мене хай говорять мої пісні. Якщо вони знаходять відгук у ваших серцях, значить я все роблю правильно.
• Знаю, що Ви багато гастролюєте Європою. Поділитися з нами найцікавішими історіями поїздок?
• Історій дуже багато, боюся вони усі не помістяться у цей формат. Якщо коротенько, то я за дуже короткий строк відвідав багато європейських держав та всюди якось намагався бути корисним для своєї країни. Десь давав концерти (при цьому це були великі зали та маленькі кав’ярні), десь брав участь у конференціях та брифінгах, проводив сеанси музичної реабілітації для українців, які постраждали від російської навали, загалом робив що міг, щоб полегшити життя нашим співвітчизникам та допомогти нашої армії.
• Життя артиста під час війни – яке воно?
• Звичайно тяжко. Основний заробіток артиста – це виступи, концерти та гастролі. Зараз, як ми усі знаємо, майже всі заклади благодійні та для артиста безкоштовні. Тому якось намагаюся викручуватись та виживати, але не скаржуся, усім зараз нелегко. Дуже допомагає підтримка близьких. Якби не моя родина, було б значно гірше. А ще в мене домашня студія звукозапису, так що, якщо комусь з наших читачів потрібно будь-що записати – пісню, подарунок на святкову дату, може аудіоказку чи рекламу – ласкаво просимо!
• До війни українська та російська естради були дуже тісно пов’язані. Яка зараз ситуація?
• Багато років я товаришував з російськими виконавцями, серед яких є і дуже відомі артисти. Відносився до них з великою повагою, цінував їхній професіоналізм та оригінальність думок. Але з початку війни усе змінилося. Є частка моїх друзів, які підтримують загарбницьку політику росії, і я втратив надію донести до них правду, а слухати їхню пропагандистську маячню нема ніякого бажання. Тому просто припинив спілкування з ними. Але є і багато інших, тих, кому вдалося виїхати за межі фашистської країни та стати «іноагентами». Це розумні люди, яким зараз теж дуже нелегко. І я продовжую спілкуватися з ними та ділюсь усіма думками й планами.
• Що Вас надихає зараз писати композиції? Де берете внутрішній ресурс?
• Зараз, мабуть, як ніколи, наш світ розірваний дуже пронизливими емоціями. І я відчуваю їх буквально на фізіологічному рівні. Кожен день, читаючи новини, переживаючи черговий ракетний наліт, я фізично відчуваю біль, страх та розгубленість людей, які втратили рідних та близьких, свої домівки, отримали травми тощо. Також відчуваю злість та дурість багатьох користувачів соцмереж, які замість того, щоб підтримувати та згуртовувати людей, сочаться агресією та отрутою, створюючи абсолютно неможливим об’єднання українців проти загального ворога, попри національність, релігійну конфесію та мову спілкування.

Буваючи на фронті, я вбираю в себе ту атмосферу ненависті, страху та героїзму. А оскільки я людина дуже вразлива, весь цей емоційний ураган падає на мене, як бетонна плита на кошеня, і дає сильний поштовх моєї творчості. Хоча було б в рази краще, якби мене надихали вродливі дівчата, або картини Моне. Але маємо, що маємо.

• Цього місяця Ви отримали декілька нагород. Наша редакція вітає Вас з цими досягненнями! Скажіть, що відчули, коли зрозуміли, що взяли першість одразу у декількох номінаціях?
• Для мене завжди шок, коли хтось визнає мої заслуги. Я з дитинства не звик, щоб мене хвалили. Тому останні кілька тижнів для мене виявилися дуже дивовижними та радісними. Нещодавно мені вручили високу нагороду від міжнародного медіа-холдингу «Міленіум», привласнивши звання «Співак Року» в рамках проєкту «Гордість України», а буквально через пару днів я отримав почесне звання – Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Ну, раз такі справи, заперечувати та скандалити не буду – я реально класний. І дуже, дуже скромний.
• Минулого місяця Ви святкували свій день народження. З якими думками, цілями та мріями розпочали новий особистий рік?
• З кожним роком святкування дня народження викликає дедалі менше позитивних емоцій. А в період війни мені здається, що усі українці – різного віку, в інших країнах мріють лише про одне – щоб скоріше настала наша Перемога і щоб наша люба Батьківщина оговталася від наслідків цієї безглуздої війни. А ми, як артисти та патріоти своєї країни, не дамо забути нащадкам імен та подвигів наших героїв.
• Наостанок, що б Ви сказали українцям після півтора року війни? Які б слова хотіли передати у нашій статті?
• Любі мої українці! Все, що я хочу сказати та побажати вам, я говорю і бажаю самому собі. Головне вистояти та перемогти, залишитися живими та зберегти своїх близьких й рідних. Ми маємо залишатися людьми, не втрачати здатність на прояв любові та доброти. Якщо в нас залишаться тільки агресія та ненависть, значить ворогу вдалося нас перемогти. Не втрачайте позитивних мрій та почуття гумору – ці якості врятували багато доль. Читайте гарні книжки, дивіться чуттєві фільми, слухайте гарну музику, наприклад, пісні Олексія Сагаловського, кохайтесь і розмножуйтесь. Плачте і смійтеся, вдихайте на повні груди, мрійте і подорожуйте й цінуйте кожну мить свого життя. Цьому нас навчила війна. Цьому нас вчить життя. І цього бажаю вам я. І собі цього зичу, тому що ми люди. І українці. Мира нам, щастя та злагоди.

facebook: Олексій Сагаловський (Алексей Сагаловский)
0995429663 – Мила (директор)