Відданість справі волонтерства під час війни допомогли багатьом людям знайти силу і надію. Досвідчений волонтер, психолог, коуч, ментор СНІЖАНА ПАВЛЕНКО допомагає розглянути жіноче волонтерство під час війни та незрівнянний внесок волонтерів у перемогу України.

– Сніжано, вітаю Вас! Пропоную розпочати з того, які мотиви підштовхнули Вас до волонтерської діяльності? Які переваги і виклики пов’язані саме з жіночим волонтерством?
– 24 лютого сотні тисяч людей приєдналися до волонтерського фронту, аби робити важливий внесок у перемогу. Волонтерство, особисто для мене, означає бути корисним українцям всюди, де б ти не знаходився. Це можливість надавати підтримку та піклуватися про тих, хто цього потребує. Через війну мені, як і багатьом іншим, довелося виїхати разом з моєю сім’єю з рідної Каховки Херсонської області до Канади. Я була змушена залишити роботу та все своє життя. Перебуваючи за кордоном, я не змогла залишитися осторонь допомоги українцям, які вимушено залишили свої домівки. Адже з власного досвіду я знаю, як важко адаптуватися до нових умов життя.
– Як Ви впроваджуєте гендерно-рівноправні підходи у волонтерстві?
– Враховуючи мою психологічну освіту, досвід в роботі коучингу та менторстві, мене запросили до онлайн-академії «Мрій та досягай». Жіноча освітня онлайн академія запроваджена Impact Force та ООН Жінки за підтримки Міністерства цифрової трансформації України, для українських жінок-переселенок в Польщі та внутрішньо переміщених осіб в Україні. Ця комплексна освітня програма спрямована на ключових аспектах створення та розвитку онлайн-бізнесу або розширення існуючого бізнесу. За допомогою навчання в академії жінки отримують знання з побудови бізнесу в інтернеті або переходу з офлайну до онлайну, розвитку власних брендів, що дозволяє залучати нових клієнтів та виходити на новий ринок. Наразі я є волонтером-ментором програми. Я допомагаю українкам не втрати свій бізнес під час війни, а навпаки його розвивати.
– Які ресурси і підтримка допомагають для забезпечення волонтерської діяльності?
– Волонтери воюють на другому фронті, хоч їх діяльність не завжди очевидна. Волонтери часто забувають, що піклуватися потрібно не лише про інших, але й про себе. Інакше є ризик швидко вигоріти та втратити ентузіазм. Допомагати варто лише тоді, коли відчуваєш надлишок матеріальних та емоційних ресурсів. Не можна забувати ділитися власними переживаннями зі своїми близькими, адже кожній людині потрібно, щоб її розуміли. Я рекомендую волонтерам робити паузи впродовж дня, робити собі вихідні щотижня. Ще один нюанс стосується того, що волонтерам непотрібно очікувати вдячності за свою допомогу, адже це добрі справи, які не потребують овацій. Потрібно шукати однодумців та об’єднуватися з волонтерськими спільнотами, які допомагають в тому ж напряму, що й ви.
– Які поради Ви хотіли б передати іншим жінкам, які можуть бути зацікавлені у волонтерстві під час війни?
– По-перше, раджу обрати свій напрямок волонтерства, виходячи з власної зацікавленості та здібностей. Потрібно починати допомагати тим, хто вас оточує – сусідам, зокрема людям похилого віку. Не менш важливо залучати до допомоги рідних та близьких, адже так корисніше та веселіше. Важливо пам’ятати, що сили та ресурси волонтера небезкінечні, не потрібно поринати у всі можливі види допомоги, а зосередитися на одному. Будь-яка допомога – важлива, незважаючи на те, допомогли ви одній людині чи сотні. Все це великий внесок у перемогу України.

facebook: snezhana.pavlenko
+380666706060
Телеграм, вайбер, WhatsApp