ТЕТЯНА БІЛОУС – одна з тих людей, яка прагне усіма силами розвивати українську культуру, демонструвати надбання нації усьому світу. Сьогодні, окрім багатьох інших реалізованих проєктів, вона розповідає про філософію студії вишивки «Я – Українець», це мережа магазинів, які набувають популярності в багатьох містах нашої України.
– Пані Тетяно, вітаємо. Ви є засновницею багатьох проєктів. Який з них для Вас найцінніший?
– Для мене кожен проєкт є особливим, адже, якщо я за щось берусь, то віддаюсь справі повністю. Мені важливо, щоб люди, які дотичні до моїх проєктів, або є безпосередніми їхніми учасниками – відчували важливість, цінність та зміст. Тому я поринаю у них з головою, вкладаю абсолютну щирість та душевність.
– Розкажіть детальніше про проєкт «Я – Українець». В чому його головна мета?
– «Я – Українець» на сьогодні – головна справа мого життя. Ідея виникла ще у 2013 році, до того у мене були спроби організації бізнесу, але з різних причин їх прийшлось згорнути. Це був важкий період, але який, це я лише згодом усвідомила, багато чого мене навчив. Зокрема й вмінню підійматися з колін та починати усе з нуля.
Основною метою створення «Я – Українець» було відчинити крамничку, у якій кожен громадянин України відчував би себе своїм, щоб Свій міг прийти до Свого й придбати Своє. На початку було дуже важко, адже не маючи особливого стартового капіталу, прийшлося по зернинці збирати та наповнювати свою крамничку виробами різних майстрів, сувенірною продукцією та вишитим одягом.
Два роки потому, коли ми вже мали магазини у Бердичеві та Житомирі, прийшла потреба виготовляти щось власноруч. Ось тут і народжується студія вишивки «Я – Українець». На сьогодні ми відсилаємо замовлення по всій Україні та за кордон. Маємо постійних клієнтів, завойовуємо серця нових, організовуємо благодійні покази та заходи, розробляємо нові моделі. Багато замовлень роблять у нас молодята, особливо військові, це наша окрема LOVE STORY.
– Які емоції здебільшого Вас переповнюють, коли вдається зробити щось надважливе для нашої нації?
– Я взагалі нічого не роблю без емоцій, мені важливо робити усе щиро та з любов›ю, тому коли роблю щось надважливе, у мене виникають відчуття виконаного обов›язку перед Ненькою Україною чи нашими захисниками, чи звичайними громадянами. Однією із моїх наступних мрій є проведення благодійного показу у Канаді, м. Торонто.
– Поділіться своєю історією війни для наших читачів.
– Історія війни, як і усіх, застала вдома. Мені – людині дії, потрібно було щось робити, тож майстерня моя почала шити прапори для військових, для техніки, деякі тканини віддали волонтерам для пошиття плитоносок…
Коли ж виникла потреба в автомобілях, я одразу зрозуміла, де можу бути корисною, адже маю великий водійський стаж. На деякі автомобілі ми проводили збори, деякі купували власними силами, деякі, придбанні іноземними партнерами переганяли куди треба. Загалом я провела шість місяців за кермом.
– Ви – людина творчих проявів. Скажіть, як змінилось, на Ваш погляд, українське мистецтво за останні півтора року?
– Українське мистецтво змінюється відповідно до подій. Точно можу сказати, що воно стало глибшим, люди почали вчитись відсіювати нав›язані радянщиною стереотипи та більше звертати увагу на українську культуру.
Я б хотіла, щоб Україна стала найексклюзивнішою країною у світі, щоб наша матеріальна та нематеріальна культурна спадщина цінувалась, оберігалась та множилась.
– Тетяно, дякуємо, за бесіду, скажіть, які слова до читачів будуть найважливішими від Вас? Що саме Ви прагнете донести до українців?
– Будьте чесним перед самим собою! У цих словах багато сили, адже ти можеш зробити ілюзію будь-чого і будь для кого, але себе ти не обманеш ніколи.
Я від щирого серця хочу, щоб кожен навчився бути щасливим українцем. Найщиріше бажання: щоб закінчилася клята війна назавжди! Тож працюймо на перемогу усім разом. Кожен має робити, що може. Але це неможливо без кропіткої праці, в першу чергу над собою, у своїй сім›ї та у справі, яку ти робиш.
ФБ: Тетяна Білоус