Виклики долі завжди мали місце в жіночих історіях. Сьогодні ж вони стали значно потужнішими. Проте допомогти впоратись з усім цим можна та варто з допомогою фахівців. Наша гостя здебільшого працює саме з жінками, які вже втратили себе або стали на цей шлях. Якщо ви пізнали ці стани, читайте інтерв’ю. На актуальні питання відповідає МАРИНА ЛЕБІДЬ-ЛІДЖІЄВА — психолог, коуч та ігропрактик.

– Пані Марино, добрий день. Пропонуємо Вам розкрити тему жіночої сили. Українки довели свою незламність, однак, це не зовсім так. Скажіть, з якими запитами жінок Ви працюєте найчастіше?
– Я б сформулювала трохи інакше. Українки продемонстрували свою стійкість та згуртованість у надзвичайно стресових ситуаціях. Щодо запитів. Навіть під час повномасштабного вторгнення до мене звертаються жінки здебільшого з питаннями про впевненість, про реалізацію, збереження чи побудову стосунків з чоловіками. Також часто жінки питають про стани, в яких вони не знають, що робити далі. Загалом же клієнти прагнуть реалізуватись в житті.
Я хочу зазначити, що війна – це потужний інструмент, який підсвітив ще більше травми людей. Сьогодні вони впадають у стан жертв, в стан провини тощо. То ж здебільшого жінки прагнуть почувати себе щасливими незалежно від обставин. Вони прагнуть розуміти власні ресурси та знаходити їх. А для цього необхідно розуміти себе, свої можливості та бажання. Це про дорослу оцінку власних якостей, навичок та усвідомлення потенціалу.
– Які практичні поради Ви даєте, аби жінки не втрачали своєї природної жіночності у ці нелегкі часи?
– В мене є переконання, що поради не варто давати, якщо їх не питають. Жіночність – це про здоров’я жінки. Про фізичні, ментальні та психологічні стани. Тому я наполягаю, аби жінки спілкувались частіше між собою, об’єднувались в спільноти онлайн чи офлайн для того, аби розуміти та відчувати, що ти зараз не одна. Розуміти та чути, що такі самі проблеми зараз проживають більшість з нас. Коли ми говоримо про свої почуття, нам стає легше, ми звільняємось від емоційного і психологічного тягаря, спілкуючись з іншими ми відчуваємо підтримку. Моя рекомендація, а не порада – об’єднуйтесь! Навіть наші пращури збирались разом, працювали, співали, пряли… Це дуже міцне жіноче коло енергії.
– Наскільки часто Ви наразі бачите «розкриття» в жінках дитячих травм? Як це проявляється?
– В моєму професійному досвіді кожна клієнтка мала травму з дитинства. І часто не завжди травма полягала в некоректній поведінці батьків. Навіть, якщо батьки бажають нам кращого, через призму дитячого сприйняття ми сприймали їх опіку, турботу і обмеження задля нашої безпеки, як дитячу образу. У кожної жінки ці травми в дорослому житті проявляються по-різному. Часто це невпевненість, невміння комунікувати, відсутність внутрішньої опори, страх проявлятись тощо. Також часто я бачу в жінках переконання, що кохання треба заслужити. Ця думка глобально тягнеться через усе їх життя й руйнує внутрішню гармонію.
– Більшість з нас наразі живе у страху. Проте, фахівці кажуть, що страхи – то є наша рушійна сила. Як прокоментуєте цю тезу?
– Річ у тім, що страх може бути і рушійною і руйнівною силою. Наведу банальний приклад. Якщо у жінки є страх залишитись самотньою, вона намагається усіма способами утримуватись в стосунках з будь-ким. Вона робить усе для партнера, стає в позицію жертви. В такому випадку страх стає руйнівним для особистості. Тому необхідно розбиратись детально в кожній окремій ситуації. Я не погоджуюсь з тезою, я допускаю, що у деяких випадках страх є рушійною силою, пропоную розбиратись зі страхом разом зі спеціалістом. Людина – це індивідуальність, і кожна життєва ситуація різна, хоча і може буте схожа на іншу. Є такий вираз «диявол у дрібницях».
– Ми усі живемо в очікуванні перемоги, звикаємо водночас до війни. Як довго, на Вашу думку, ми житимемо ще з війною в серці?
– З війною в серці ми житимемо доти, доки будуть живі ті люди, які безпосередньо брали участь у бойових діях чи проживали трагічні наслідки війни. Насправді для нас, як для нації та держави, для колективного несвідомого буде добре, якщо ми будемо пам’ятати цю війну, аби не повторювати помилок.
– Марино, дякуємо, скажіть, якою є та має бути щаслива жінка?
– Щаслива жінка «не має бути»… Щастя – це свідомий вибір, відповідальність, прийняття рішень і практичні дії. Для того, аби бути щасливою жінкою, необхідно бути у себе на першому місці завжди. Це турбота про себе, про свою цінність, про своє самопочуття, про спроможність розуміти свої бажання, про їх реалізацію, побудову якісного оточення. Це про наповнення свого життя усім цінним, аби саме воно почувало себе добре у всіх своїх проявах. Щастя в розумінні власних цінностей, розумінні ХТО вона, ЯКА вона, ЯКІ її бажання… Щастя завжди різне, і моя мета – допомагати жінкам знайти саме їх особисте, індивідуальне, ні на що не схоже щастя, мета розкрити внутрішній потенціал для руху вперед, який є абсолютно в кожній.

0952275487
instagram: psychologist.lidzhieva