Творчість українських митців шириться світом кожного дня. Більшість з них діляться своїми творчими досягненнями за кордоном. Герой же цього номера – письменник СЕРГІЙ ДЕРКАЧ популяризує українську культуру, перебуваючи на фронті, поряд із тими, хто боронить наші життя.
Вже в кінці серпня виходить з друку його новий твір «НА ФРОНТІ СПЕКА. МОЖЛИВИЙ «ГРАД»!». Він про справжню мужність наших воїнів, про реалії війни, про тих, хто віддає своє життя за наше мирне небо. Автор книги бачив на власні очі бої, їх наслідки та продовжує документувати у своїх творах події як АТО, так і нинішньої великої війни. Його твори – не художня вигадка. На жаль, вони про справжні реалії України.

– Пане Сергію, сьогодні Ви перебуваєте на фронті та створюєте художній твір про війну. Скажіть, як з‘явилась ця ідея?
– В далекому 2015 році я написав роман «Вітьок, Катька і залізна завіса». Події книги відбувались під час проведення на території України АТО. Книга описувала той період та події так, як я їх бачив по телевізору, умовно. Трохи згодом я подарував цю книгу одному волонтеру, який у 2014 та 2015 роки їздив на фронт, відвідав усі гарячі точки, попадав під обстріли. Коли він прочитав твір, то поставив мені лише одне питання: «А ти там був?»
Саме після цієї бесіди я зрозумів: перед тим, як писати про війну, необхідно поїхати на нуль і відчути на собі, що таке війна… Так я й вчинив. Того ж року, за час проведений в АТО, я написав книгу «АЙДАР. ЛЮДИ С ГОРЯЧИМ СЕРДЦЕМ. 1-Я ШТУРМОВАЯ». Я поставив собі мету: донести правду з фронту, показати війну такою, якою вона є, тим, хто знаходиться в тилу, хто не живе безпосередньо разом із жахливими наслідками цієї війни. Аби люди з повагою ставились до наших військових. Загалом я написав п’ять книжок про війну: чотири про АТО та одну про велику війну.
– Яка з історій окопів та боїв на нулі вразила Вас найбільше на сьогодні?
– Одну з історій, яка вразила, мені розповів Герой України, боєць батальйону «Айдар» Віктор Глушенок, який боронив нас з 2014 року. На жаль, у вересні минулого року, за два тижні після свого дня народження, він загинув у бою.
В тому самому 2014 році він разом з побратимами виходив з території противника. Вони мали пройти через блокпост, на якому перебували сепаратисти. Віктор пішов на розвідку, де побачив голодну кішку, яка дивилась на сепаратистів, що їли «тушонку». Кішці вони кидали лише шматки черствого хліба з міцною гірчицею, присипаного сіллю. Кішка намагалась злизати ту гірчицю, але ж ви розумієте, це неможливо було. Їй неймовірно пекло носа і язика… Потім вона відходила та знов поверталась. Сепаратисти ж дивились, як мучиться тварина, і просто сміялись з неї… Та наші воїни – справжні чоловіки з великим серцем. Тому блокпост проіснував з того моменту максимум ще півтори хвилини.
Авжеж, підрозділ забрав кицю із собою, хлопці намагались її погодувати, але вона могла лише лизати. Бійці не одразу зрозуміли, у чому справа, та відвезли малу до ветеринара, де з’ясувалось, що ті виродки просто повибивали їй усі зуби. Кішка фізично не могла їсти.
Сьогодні із кицькою все гаразд, її відправили до Києва, вставили нові зуби та знайшли їй нову родину. Ця історія, напевно, найбільше вразила моє серце. Я вважаю, що люди можуть воювати між собою скільки завгодно, але ж тварини тут до чого?
– Ваша нова книга називається «НА ФРОНТІ СПЕКА. МОЖЛИВИЙ «ГРАД»!». Кому Ви присвятили цей твір?
– Ця книга присвячена десантникам-реактивникам 79 окремої десантно-штурмової бригади. В мене були знайомі, які воювали у 79 бригаді з початку великої війни. Вони погодились тимчасово прийняти мене до своїх лав. Так я вирушив до Миколаївської області, де був з нашими бійцями понад місяць.
Книга присвячена дійсно унікальному підрозділу, в якому керує не статут, а сімейні правила, так би мовити. Тим не менше, підрозділ мужньо воював, перебуваючи безпосередньо на передовій та успішно ведучи вогонь по ворогові. Комбат цього підрозділу знає кожного хлопця на ім’я, вони ж звертаються до нього по батькові. У підрозділі воюють хлопці найрізноманітніших професій. Хтось з них пройшов АТО, а хтось зовсім не мав військового досвіду, навіть керувати автівкою не вмів. Хтось з бійців був моряком, докером, коком, будівельником, механіком, бізнесменом. А один взагалі 24 лютого мав почати працювати бортмеханіком на літаку АН-225 «Мрія». Але збройні сили України – то є непереборна сила. Буквально за півмісяця комбат зміг перетворити хлопців на самодостатню бойову одиницю, яка виконує найскладніші завдання.
Насправді робота реактивників дуже небезпечна, адже саме «гради» завжди прикривають найгарячіші ділянки фронту. Нині написано багато книжок про піхоту, танкістів, штурмовиків, льотчиків, артилеристів та мінометників, але саме про реактивників книг дуже мало. І в цьому є унікальність моєї книги. В ній описано не тільки побут солдатів, їх взаємовідносини в бойовому колективі, а й сама війна, її можливі грані. У творі є місце пригодам, людським почуттям та цікавий перебіг подій.
– Ви сьогодні представляєте літературну еліту України. Якою є Ваша особиста мета та мрія відносно українських творчих надбань у світі?
– На початку 2000-х я багато чув про те, як українські зірки спочатку ставали відомими за межами України й тільки потім, осяяні славою, повертались на батьківщину. І саме тут, в Україні, ми пізнавали їх творчість, їх особистості. В мене є велика мрія, щоб наші письменники ставали відомими саме в Україні й тільки потім несли свою славу й талант у Європу. Дуже хотілося б, щоб наша держава навчилася, врешті решт, цінувати своїх громадян, особливо тих, які можуть принести їй міжнародне визнання. Щоб «України Слава стала поміж народами!»
Я дуже сподіваюсь, що мої книжки читатиме широке коло людей. В моїх творах є пригоди, власна філософія, кумедні моменти та ситуації, над якими варто замислитись кожному.
– Сергію, чи плануєте Ви перекладати твори іншими мовами, аби поширювати правду про цю нечесну війну?
– Авжеж, я хочу, щоб мої книжки перекладались іншими мовами, тому що прагну, аби увесь світ знав історію боротьби України та того, що зробили українці задля всього світу. Я прагну, аби кожна людина розуміла, що саме ми зупинили ту агресію, яка мала б перерости у третю світову війну.
Книги Сергія ДЕРКАЧА ви можете замовити не тільки в паперовому варіанті, а й в PDF форматі, аби підтримати хлопців, які воюють за свободу нашої країни:
derkachsergey.weblium.site

+380688542893 (вайбер, телеграм)

Коли закінчиться війна,
Я буду спати, як дитина.
До мене схилиться калина,
Немов закохана вона.

Бездонний неба океан
Укриють дивні чисті зорі.
Хитнеться, наче хвилі моря,
Пшениці золотавий лан.

А вітер з поля принесе
Духмяні аромати квітів.
Щось дивне станеться у світі,
Навіки зміниться усе.

Сльоза дитяча не впаде
На землю, зранену війною,
І не обернеться бідою
Світанок, що за ніччю йде.

Впаде ненависті стіна.
Настане довгождана днина…
Я буду спати, як дитина,
Коли закінчиться війна.