Життя можна змінити за кілька тижнів, головне звернутися за допомогою до правильного наставника. Коуч допомогає людині сприймати себе, усвідомлювати, що з нею відбувається, знаходити сенси, рухатись до того, що важливо. Алла ЗАДНЕПРОВСЬКА розказує про секрети професії та ділиться своєю історією успіху.
– Алло, вітаємо Вас! Раді із Вами говорити про досягнення 2022 року. Скажіть, уже підбили підсумки своєї роботи?
– Я дуже вдячна 2022 року за мою персональну трансформацію, отримані життєві навички, засвоєні уроки!
Безперечно, я продовжуватиму сповнюватись вдячністю людям, ситуаціям і навіть перешкодам! Складаючи чергові іспити життя, я укріплюю свій Дух та сцілюю Душу! Адже все, з чим я зіткнулась цього року, стало сприятливим ґрунтом для росту нових можливостей, обріїв, джерел, ресурсів, а наймогутніше — внутрішніх сил, щоби вистоявши, усе здолати, і рухатися далі водночас — продовжувати ЛЮБИТИ, творити, дихати на повну.
Я забираю із собою у 2023 можливості, трансформацію, єднання, гідність, свободу, стійкість, людяність, щирість і любов, які на фоні всього цього хаосу відкрились для мене дещо інакше.
– Цей рік видався для усіх нас надважким. Як змінилося Ваше життя у 2022-му?
– Мій 2022 — ураган із руйнацій, проблем, викликів, перешкод. За два дні до війни ми з сім’єю опинилися за кордоном, втратили дім, який будували с чоловіком та донькою с такою любов’ю. Довелося докладати зусиль, аби прийняти той факт. Зараз я влаштовую наше життя в Європі, підтримую свій народ і рідну Україну. Запустила два волонтерських рухи – «Україна. Ми разом», «Підтримка психологів/коучів. Ми разом», які допомогли вже тисячам та допомогають й досі.
Я запам’ятаю цей рік на віки, адже війна мало не стала могилою для мого бізнесу. Діло йшло до закриття. Але я запам’ятаю і доленосні рішення — перезапуск бізнесу, як стартап в онлайні, нова команда, нова стратегія… та незмінна місія — бути вкладом в усвідомленість та зрілість світової спільноти через трансформацію та розвиток людей та бізнесу.
Побувала з сім’єю в 10 країнах за цей рік, переїзжали Європою за 10 місяців 10 раз (це для нашої сім‘ї ще той іспит, бо ми дуже любимо дім, комфорт та затишок), знайшли квартиру на рік з чудовим видом на гори та море і облаштовуємося в ній. Це дуже надихає.
Саме головне – я зустріла багато гарних людей. Воні – найголовніша нагорода для мене цього року.
– Поговорімо про коучинг. На сьогодні це досить відоме поняття. Розкажіть, як вдається займатися коучингом під час війни?
– Тут важливо розуміти, коучинг – це про можливості, цілі, розвиток та потенціал. Запитів на коучинг стал значно більше. Саме тому моя практика персонального коучингу зросла. За цей трешовий рік зміненої реальності в особистому коучингу маю 39 осіб. Це 275 годин коучингу. Лише 5 із них — разові сесії.
Крім того, провела разом із командою 107 проєктів, із них 48 волонтерських, створила та запустила 18 нових программ, мені вдалося торкнутись за цей рік коучингом 38000 людей в цілому.
– Алло, наскільки важливою є самооцінка у Вашій професії та й взагалі у розвитку та досягненні успіху?
– Здорова самооцінка – фундамент нашого успіху та відчуття щастя. Та зараз бачу багато спотворених оцінок та страхів. Люди не можуть рухатися і реалізовувати бажане, скуті різними путами. При чому це і коучі, і клієнти. Адже у всіх нас було дитинство, в якому навчилися якось ставитися до себе. На своєму тренінгу по розвитку емоційного інтелекту я допомагаю вирівняти все це через алгоритм роботи. Клієнти вчаться: - приймати себе; - сприймати світ, як безпечний; - розуміють, чого хочуть; - беруть на себе відповідальність; - починають діяти.
Звучить розсудливо і легко. Всього п’ять кроків. Але за кожним стоїть глибока робота і коучингові технології. Звертайтеся, допоможу!
– Алло, а можна Вас попросити дати якесь коротке наставляння для наших читачів?
– Наставлення – це не про мене. Я поділюся тим, що може бути корисним багатьом.
Ще багато століть тому Сократ попереджав нас: «Остерігайтеся порожнечі зайнятого життя». У моїй роботі час від часу зустрічаюся саме з феноменом втрати сенсу. У людини є реалізація, результати, гроші. І одночасно – відчуття порожнечі. Важливо пам’ятати: жити – не означає бути постійно зайнятим. Це, перш за все, звертати увагу на свої почуття, на дитину, що сміється, промені сонця, краплі дощу, запашну троянду, прояв доброти, приголомшливу веселку на небі, золотистий схід і багряний захід сонця. Помічайте смак життя, у цьому знайдеться і його сенс.