Експертка з розробки державної політики та стратегічного планування, колишня радниця міністра України та заступника керівника Офісу Президента Христина ФАЙЧАК підбиває підсумки року. У інтерв’ю говоримо про досягнення та плани після війни.
- Христино, вітаємо! 2022 рік був для України надважким. Скажіть, як змінилося Ваше життя з лютого?
- Говорячи про цей рік, деколи важко підібрати слова, які б могли передати всі ті емоції, що починають вирувати. У свідомості здорової людини не вкладаються ті жахіття, які принесли з собою російські окупанти на нашу землю. Дуже багато болю, втрат, сліз і страждань. Але ми – сильна нація! Наша злість і ненависть до підступного і жорстокого ворога дає нам ще більше запалу і завзятості, щоб нищити його. Щодо мого життя, то це про зміну пріоритетів. Я переоцінила все, що зі мною відбувається, чим я займаюся, які люди мене оточують. Багато від чого відмовилась, а інше — почала робити, хоч довго відкладала. Я тепер живу з постійним відчуттям безмежної вдячності нашим героїчним захисникам. Це почуття дуже круто наповнює і відкриває нове дихання.
- Якщо підбити підсумки 2022-го, чого навчила Вас війна?
- Війна навчила цінувати, а ще любити і ненавидіти. Усі ці почуття відкрились по-новому. Також цього року я опанувала військову справу. Так сталось, що останні кілька років моє життя тісно пов’язане з однією чудовою командою з міста Бориспіль. З першого дня повномасштабного вторгнення особовий склад, який ще з 2014-го був загоном тероборони Борисполя, став окремою ротою в складі добровольчого формування місцевої громади. І я просто не могла не приєднатись до них, бо відчувала, що зараз це мій обов’язок.
- А що допомогло знайти внутрішню рівновагу, аби продовжити жити та рухатися далі?
- Прийняття. Не треба заперечувати все, що з нами відбувається. Не треба закриватись в собі, чи уникати своїх емоцій. Це, як не дивно, дуже вдалий час для самоаналізу і роботи над собою. Ми маємо стати кращими. І після перемоги це буде нова Україна нових людей. Ще, звісно, розуміння, що я теж частинка цієї перемоги. І моя робота теж допомагає її наблизити.
- Нещодавно Ви виступали на WORLD FOR UKRAINE SUMMIT, який проходив у Польщі. Про що там говорили?
- Там зібралися ті, хто допомагає Україні: фінансово, організаційно, на політичному рівні. Також були присутні мери 32 українських міст. Ми обговорювали результати проробленої кожним роботи та нові напрямки й варіанти допомоги Україні. А ще дякували полякам за те, що вони стали нашою міцною опорою та підтримкою у цій війні. Я, зокрема, презентувала Кризовий Координаційний Центр при Посольстві України в Польщі, частиною якого маю честь бути. На початку війни через наш логістичний центр проходили 30% усіх гуманітарних вантажів, які йшли через Польщу. Зараз ми також співпрацюємо з гуманітарними хабами в Румунії та Словаччині.
- Христино, чи будуєте плани на 2023?
- Звичайно. Мій головний план збігається, думаю, і з Вашим теж — це перемога. І, очевидно, сама собою вона не відбудеться. Кожен з нас є важливим елементом в цьому великому пазлі. Тому: працювати, розвиватись, ставати кращою. Ще я мрію знову побачити сліди від цивільних літаків на нашому небі, знаєте, такі собі небесні траси… Хочу знову літати моєю Україною і за кордон.
- Що б Ви побажали українцям у прийдешньому році?
- Хочу побажати усім, щоб якнайшвидше ми почули бажане: «Україна перемогла у цій війні!». Щоб усі сини й доньки, батьки, чоловіки, дружини повернулися з фронту у свої сім’ї, в теплі обійми рідних. Щоб літом на море в наш Крим. А всі, хто змушений був виїхати, перетнули кордон у зворотному напрямку і разом стали відбудовувати нову Україну! А поки ми наближаємо цей щасливий час, — цінувати сьогодні, вірити в завтра і ніколи не втрачати надії!