Нагороджений нагрудрим знаком «Щит Сил територіальної оборони Збройних Сил України», Орденом «За розбудову України», Знаком пошани
«Почесний громадянин», Орденом святого благовірного
князя Київського Ярослава Мудрого,
відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».

Війна. У неї жахливе, жорстоке обличчя. І коли у небі над рідною країною летять ракети, а повітря та земля здригаються від вибухів, наші мужні чоловіки стають рядами на її захист. Серед них – різні люди: режисери, медики, спортсмени. А також – політики. Про шлях до нинішньої діяльності, своє бачення фіналу боротьби та повну відповідальність за країну і безпеку людей нашому журналу розповів Андрій БАБЕНКО, депутат Одеської обласної ради, політик, воїн, захисник своєї Батьківщини.

— Андрію, доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе: яким був Ваш шлях, як саме Ви прийшли до сьогоднішньої діяльності?
— Строкову службу я спочатку служив у внутрішніх військах України. Потім в моє життя увійшов підрозділ МВС «Беркут». Звичайно, весь цей шлях та досвід сформували в мені певний світогляд, тому безпека інших людей стала для мене такою собі мрією! Тому і з’явилася охоронна агенція «Самсон» – це, до речі, ім’я мого сина, тому така назва утворилася на його честь.
— Скажіть, чим саме для Вас особисто стала нинішня війна?
— Для мене війна стала усвідомленням відповідальності за країну! Ця війна розпочалася не 24 лютого 2022 року, а ще в далекому 2014-му. Однак саме 24 лютого був той самий відповідальний момент, коли я зрозумів, що кожен без винятку має взяти до рук зброю та відбивати навалу орків! Тому наступного ж дня, 25 лютого, я добровільно мобілізувався.
— Сьогодні величезна кількість українців-волонтерів стали рушійною силою нашої країни. Ви – серед них, допомагаєте всіма силами та душею. Розкажіть, будь ласка, про свою діяльність.
— Хочу сказати, що волонтерство як явище почало розвиватися в Україні разом з початком війни ще у 2014 році. Дійсно, і в нашій країні, і поза її межами дуже потужний волонтерський рух. І так я можу вважати себе його частиною, але є люди, які цим живуть, це на повну стовідсотковий шлях їхнього життя, а я просто роблю те, на що Бог дає сил. Ми з командою допомагаємо людям настільки, наскільки вистачає сил та часу!
— Андрію, Ви приймали участь у безлічі боїв, також – у найгарячіших точках. Розкажіть, будь ласка, про цей досвід.
— Про мій досвід бойових дій скажу просто: я не хочу, щоб той досвід мали наші діти! Це не має повторитися знов. Ми мусимо закінчити цю війну нашою Перемогою!!!
— Андрію, вся Україна наразі молиться наближенню нашої безперечної Перемоги. Скажіть, будь ласка, якою Ви бачите її?
— Перемога, в моєму розумінні, це, по-перше, повернення наших територій в межах адміністративних мап 1991 року, по-друге, повна капітуляція окупантів, а також – повної виплати репарацій!
— Андрію, дякуємо Вам за інтерв’ю. Наостанок, що б Ви побажали читачам нашого журналу?
— Всім бажаю Миру та Процвітання!