Перед війною з росією ця жінка отримала нагороду «За прояв людяності», 25 тисяч доларів на притулок для тварин і велике Кришталеве Серце. Цю нагороду від Асоціації буддистів привезли із Тайваню, а журналісти зробили фільм про героїню нашого інтерв’ю. Знайомтесь – засновниця першого в Україні притулку для тварин – Тамара ТАРНАВСЬКА.

• Тамаро, розкажіть трохи про Ваш життєвий шлях, роботу за кордоном.
• Моя мати – українка, а батько – поляк, і ще у ранньому віці наша сім’я виїхала до Польщі. Там проходило моє дитинство. В молоді годи вчилась в Київському художньому інституті на факультеті мистецтвознавства, а пізніше знов у Польщі закінчила курси поглибленого сучасного мистецтва. Потім я переїхала до Норвегії, де в університеті вивчала скандинавське мистецтво, працювала в одному із кращих музеїв світу Мунка, який знаходиться в Осло. Там познайомилася з багатьма відомими людьми: кандидатами на Нобелівську премію, політиками, правозахисниками. Зокрема з відомим радянським дисидентом Андрієм Дмитровичем Сахаровим. Він і запропонував мені роботу на «Радіо Свобода» у Мюнхені. Там я працювала 7 років. Також було багато контактів зі світовими політиками. Потім мене запросили у відділення ООН у Женеві. В Швейцарії я працювала багато років, представляла українські засоби масової інформації. На той час там було 12 російських журналістів та одна я – українка.
• Як Ви відкрили перший в Україні притулок для бездомних тварин?
• Тваринами я цікавилась ще з дитинства, а, працюючи за кордоном, зрозуміла, що там проблем з тваринами майже немає. А ось у нас навпаки. Якось з групою Біла Клінтона приїхала до Києва, та гостро відчула той жах, який творився на кінці дев’яностих с тваринами. Я пообіцяла собі, що зроблю все можливе, щоб покращити їхнє життя.
  Повернувшись до Європи зустрілася з Ален Делоном і Брижит Бардо. Відома акторка сказала мені: «Ти журналістка, знаєш мови, відомих політиків, а ми тобі усі допоможемо. Їдь до Києва, створюй організацію, через яку побудуємо перший в Україні притулок для бездомних тварин і почнемо цивілізовано вирішувати ці проблеми.
  Нажаль, мій чоловік-дипломат був проти такого рішення і навіть образив нашу країну. Тож у 1999 році я поїхала до Києва у тяжкому емоційному стані. На перших порах було дуже важко, але перший в Україні притулок для котів та собак я відкрила.
• Хто Вам допомагав у цій нелегкій справі?
• Я дуже вдячна першому Президенту України Леоніду Макаровичу Кравчуку, який також дуже полюбляв тварин. Він відкривав мені двері до кабінетів чиновників, бізнесменів та меценатів, які підтримували наш притулок. Суттєву допомогу надавала і дружина Президента Віктора Ющенко – Катерина. Разом з чоловіком вони неодноразово приїжджали до нас, допомагали дровами, будівельними матеріалами, іншими речами, дуже потрібними в такому господарстві.
  Але в цілому з боку українських чиновників нормальної підтримки не було, вони на мене дивились, як на дивну людину. Казали: ми мріємо поїхати в Женеву, а ви звідти виїхали. Особливо було тяжко у період правління Януковича. За той час на мене нападали, били, спалювали мою машину та двері квартири в Києві. Вимагали, щоб я віддала землю в Пірогове, де розташований наш притулок. Це околиця столиці. Приїжджали також «тітушки», які підпалили нам частину притулку, вбили багато собак. Також стріляли в людей.
  Я, звісно, зверталася до поліції, але крім обіцянок розібратися, спіймати ти покарати винних нічого не трапилось. Віз і нині там.
• З початком війни працювати стало ще складніше?
• Звичайно. Бо люди виїхали з країни і покидали своїх тварин. До війни у нас було десь 1500 собак та котів, а після 24 лютого стало більше. Зараз не можемо приймати нових тварин, бо двері вже не відчиняються. Робітників у притулку дуже мало, нам не вистачає всього.
  А допомога надходить лише з Західної Європи, нашим чиновникам зараз, звичайно, не до тварин. Тож, що буде з притулком в найближчий перспективі, я не знаю. Оскільки маю підтримку в Євросоюзі, то зі мною ще якось рахуються. Але якщо я не зможу підтримувати притулок?
• Тамаро, ми дуже вдячні Вам за цю розмову, сподіваємося, що все буде добре з нашими людьми, а також тваринами. Віримо у Перемогу!
• Спасибі! Усім читачам вашого видання миру, здоров’я, та лише добрих новин!