Сцена – це мій дім. А вірші приходять до мене з якихось безмірних космічних глибин. Так свою творчість описує композиторка, поетеса та піаністка Олеся Сінчук. Про патріотичні пісні, відновлення сил та волонтерську діяльність – у нашому інтерв’ю!

• Олесю, скажіть, чи важко писати вірші і як Вам це вдається? Чи працюєте над якимись піснями зараз?
• Можна сказати, що це і надзвичайно важко і одночасно надзвичайно натхненно. Вірші приходять до мене з якихось безмірних космічних глибин. Аби вони були відшліфовані, треба багато підібрати потрібних слів. Спочатку йде основа, а потім вже на цю ниточку нанизують знайдені слова. Просто зараз працюю над патріотичними піснями. У мене з’явилася нова пісня про українські прапори в столицях Європи, тому що я їх бачила дуже багато і пишаюся цим.
• Що Вас приваблює у піснях? Чи було страшно виходити на сцену вперше?
• Пісня повинна приносити світло, натхнення. Вона має надихати людей на якісь добрі справи. Ось ми як співаємо, так і маємо жити. Я намагаюся відчувати у своїй творчості мелодію, потужний зміст. А з приводу сцени, то я там відчуває себе дуже затишно і так було з самого дитинства. Сцена – це мій дім. Я в 5 років вперше читала вірш і публіка була дуже задоволена.
• Коли почалася війна, що Ви відчували? Як вдалося взяти себе в руки і рухатись далі?
• Згадую.24 лютого. Дарниця. Два удари в шибку. Весь перший день війни я не могла повірити в це. Я думала, що це якісь військові навчання. А перша реакція – це невіра, цього не мало бути. А вже потім, коли я побачила все своїми очима 25 лютого,коли були вибухи на Троєщині, то в мене було надзвичайне бажання допомогти своїй Україні, аби скоріше закінчився цей жах. Емоційно було дуже важко, бо я не розуміла, як і що треба робити. Після того, як ми з родиною виїхали до Житомирщини, я відновлювалася ще десь місяць. Стояла босоніж на землі і просила її і сонце допомогти нам.
• Ви займаєтесь волонтерською діяльністю, розкажіть де і що власне робите?
• Я писала вірші, співала пісні для інших волонтерів на Житомирщині і в Києві. Також виступала для наших бійців, часто робила музичні привітання онлайн. Окрім того брала участь у так званому «кухонному батальйоні» Житомирщини. Разом із жінками з усього району готували їжу для військових і їм передавали. Там же я почала виступати і грати на гітарі для тих, хто плете сітки, збирає гумдпомогу.
• Зараз Україна переживає тяжкі часи. Ви підтримуєте наших бійців на концертах. Де проходять виступи?
• В мене з’явилася унікальна можливість поїхати у міжнародний тур Польща-Німеччина на підтримку України. Ми музичним туром проїхали 10 міст Європи. В цьому виступі брали участь музиканти з України, Польщі, Німеччини, Бельгії, Італії та Угорщини. Наші слухачі були в захваті, вони всі підтримували нашу Україну у співі. До речі, у Берліні ми зібрали багато коштів для поранених на фронті, для дитячих будинків, які переїхали з Донеччини на захід країни. Окремо був збір коштів для потреб ЗСУ. Я просто щаслива, що можу чимось допомогти моїй країні у цій важкій боротьбі, навіть не дивлячись, де саме буду знаходитись.
• Питання, яке ми задаємо в кінці інтерв’ю – що першим зробите, коли Україна переможе у війні?
• Коли закінчиться війна, я буду на весь світ співати і танцювати! Буду усіх українців і всіх, хто нас підтримував та допомагав вітати. Також поїду до Харкова, в мене там багато друзів. В Запоріжжя поїду, звільнений Херсон обов’язково. В Маріуполь поїду, який повстане з руїн… Вся Україна повстане з руїн, коли ми переможемо! Слава Україні!