«Лікар живе не для себе» — теза, яка є головною на медичному фронті в країні. Саме ці слова надто засіли у голові за бесідою з військовим фельдшером, головним лікарем клініки «Варта» Сергієм Одарченком. Далі про основне на фронті, про лікарів та їх працю, про те, як змінилось життя та цінності величних бійців зі скальпелем у руках.

– Пане Сергію, як Ви зустріли війну?
– Це був звичайний день та вечір напередодні, зрозумілі плани, такий собі порядок денний. Але після «прильотів» мені подзвонила співробітниця, яка сказала ту саму фразу: почалась війна. Головне, що мене турбувало, — заплановані операції та мої пацієнти в клініці «Варта» . А далі лише питання в голові: «Хто проведе замість мене консультації? Що робити із запланованими операціями, адже вони необхідні людям?» Тож усі питання я вирішував з колегами у телефонному режимі. Жоден наш пацієнт не залишився без допомоги»
– Ви добровільно пішли на фронт?
– Так, авжеж, проте мені довелося підняти усі свої зв’язки, щоб потрапити добровольцем до ЗСУ. Спочатку я записався до тероборони. Мене дуже турбувало те, що більшість наших лікарів поїхали з країни. На той момент у нашому ЖК було 18 будинків, в яких залишилось жити близько сорока людей. Відверто кажучи, я розумів, скільки буде потенційно поранених. Тому, враховуючи досвід, я вирішив піти у ЗСУ.
Мета була складна, я довго чекав, бо мене, старшого лейтенанта медслужби запасу, ніхто нікуди не призивав. Тож я вирішив діяти та потрапив до батальйону, який надає допомогу солдатам на передовій.
– Що наразі Ви робите?
– Нещодавно я організовував медичну службу батальйону та відповідаю за фізичний стан наших військовослужбовців. Я займаюсь медичним забезпеченням і надаю медичну допомогу нашим соколам на полі бою. Я залишаюсь головним лікарем клініки «Варта», консультую пацієнтів онлайн. Також онлайн керую консиліумами, які ми з колегами проводимо для кожного конкретного випадку. Саме на консиліумі фахівців різних профілів ми розробляємо для людини індивідуальну тактику лікування. Наша клініка працює повноцінно. Пацієнтів консультують клінічні онкологи, проводиться хіміотерапія, всі види діагностики на ультрасучасному обладнанні, хірургічні втручання.
Тобто моя мета та справа на сьогодні, щоб люди, з якими я служу, вийшли з бою цілими та здоровими по можливості, а пацієнти клініки «Варта» отримали повноцінну допомогу. Я роблю для цього все можливе.
– Хочеться трохи деталей. Скільки медиків працюють у Вашому батальйоні?
– Усього нас п’ятеро. Я та чотири санінструктори. Ми працюємо над тим, аби 300 бійців були здорові. Простудні, грибкові, алергічні, хронічні захворювання тощо. Авжеж є поранення та травми, на жаль…
– Пане Сергію, що Ви відчуваєте як людина сьогодні?
– Я прагну миру в Україні. Для мене важливо, щоб люди, з якими я служу, вийшли з бою неушкодженими. Якщо про глобальне, нам необхідно розвивати медичну допомогу. Це для мене дуже цікавий та перспективний напрямок. До речі, я з дитинства мріяв бути військовим лікарем. Моя мрія збулася, проте сьогодні в іншій формі. У нас в батальйоні зібралося дуже багато статусних та успішних людей. Кожен з них прийшов боронити батьківщину. Тому я радий бути побратимом, який може допомогти. Я також радий, що мої колеги в клініці «Варта» завжди зі мною на зв’язку, вони часто радяться зі мною, особливо у складних випадках.
— Наше традиційне питання: що перш за все Ви робитимете після нашої перемоги?
— Мені здається, ми почнемо здійснювати свої мрії з Перемогою. Наразі точної відповіді не маю, ймовірно знов повернуся до онкохірургії.