Неймовірні українські жінки продовжують дивувати увесь світ. Вони не просто чарівні господині, дбайливі дружини та мами. Українки – це справжня міць нашої нації. Саме про таку жінку піде мова далі, проте ви не побачите в інтерв’ю питань. Валерія ШИНКАРЬОВА вирішила, що хоче сама розповісти про себе та донести до кожної читачки, якою має бути справжня українка. Дівчата, долучайтесь, та, авжеж, беріть приклад!

Я пам’ятаю ще з дитинства, що знаходила спільну мову з людьми будь-якого віку, різних уподобань і цінностей. Саме тому своїми сильними сторонами я вважаю доброту та емпатію. Уміння працювати, розраховувати на власний розум і сили виховав у мені дідусь. Він дуже сильна й авторитетна особистість (будував міста, викладав в університеті). Змалечку привчав до праці, не боятися будь-якої роботи і не розділяти її на жіночу чи чоловічу. Своїм прикладом він показав, що спочатку варто працювати розумом, а потім підключати руки і формувати команду однодумців для досягнення успіху в справі.
Ця універсальність і мультифункціональність допомагає мені в дорослому житті не відволікатися на «важко чи легко», «може, не треба», «раптом не вийде», «ой, страшно», а «робити». На мою думку, бажання, прагнення пізнання самого себе, визначення своїх сильних сторін і їх розвиток є рушійними силами для досягнення результатів. Оптимізм і позитивне мислення – це те, що допомагає мені боротися з усіма труднощами. Продовжувати себе у всьому: в дітях, в навчанні, в роботі, в громадських справах чи політиці… – це для мене життя. Авжеж, ідеальних людей не буває, і у мене, звичайно, теж є недоліки. Я трішечки бунтарка. Хоча, можливо, саме бунтарство зробило мене такою, яка я є сьогодні.
Додам, що я впевнена, в XXI столітті успішною може бути лише освічена людина, тому я маю три вищі освіти. Закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія», департамент соціальних наук і технологій; Національну академію внутрішніх справ України, правознавство; Національний університет ім. Б. Хмельницького, ННІ педагогічних наук, соціальної роботи і мистецтва; дошкільна і початкова освіта. Зараз я здобуваю освітній ступінь PhD в галузі освітніх, педагогічних наук. Досліджую тему цифровізації, діджиталізації дошкільної освіти.
Авжеж, я не можу оминути актуальну тему війни. Наше місто Черкаси стало тиловим для України. Кожен день ми приймаємо внутрішньо переміщених осіб, яких забезпечуємо безкоштовним харчуванням та тимчасовим житлом. Ми створили гуманітарні хаби і з-за кордону доставляємо медикаменти, товари для забезпечення цивільного населення, представників територіальної оборони, військових; відкриваємо, облаштовуємо бомбосховища та укриття. Створили декілька ігрових кімнат для дітей в гуртожитках тощо.
Треба віддати належне очільнику міста Черкаси Бондаренку Анатолію Васильовичу, під чітким керівництвом якого, функціонує все місто, всі комунальні служби, гуманітарні центри, служби психологічної підтримки населення. Кожен день він проявляє мужність і небайдужість до потреб військових та громади міста в цілому.
Вулиці нашого міста називають іменами загиблих героїв, яким ми вдячні за можливість жити в своїй країні. Мер міста і виконавчий комітет Черкаської міської ради в військовий час тримають стрій і впроваджують сучасні програми розвитку, орієнтуючись на нагальні потреби громади.

Та найбільше моє щастя – діти, в мене їх п’ятеро. Усі свої сили, вміння і навички я вкладаю у їх розвиток. Для мене, як мами, важливо було віднайти різні методи для розвитку кожного. Шкільна програма одна, а діти різні. Тож я знаходила викладачів, які застосовували альтернативні методи навчання швидкочитанню, запам’ятовуванню, рахунку. Вдома займалася з дітьми мовами, підбирала для кожного цікаву літературу, оскільки вважаю читання книжок основним фактором розвитку особистості. Це допомогло дітям менше часу витрачати на шкільне навчання і більше часу приділяти тим темам, які цікавили їх з дитинства. А в мене стало більше часу для себе.
Так, коли молодшим дітям прийшов час іти до садочка, я вирішила створити найкращий простір не лише для них, а й для інших маленьких черкасців. Тому почала власну справу: організацію приватного дитячого садочка SOVA Kid’s Space.
Сьогодні я в Україні, мої діти теж. З колегами ми відновили роботу садочка ще на початку квітня, та завдяки Збройним силам України працюємо на благо держави.
Я хочу аби моя розповідь надихнула кожного з вас на життя, на особисті досягнення та на нашу спільну перемогу. Долучайтесь до активних українців! Слава Україні!

м. Черкаси
вул. 30-чя Перемоги,26
067 757 53 05
shynkarova.vs@gmail.com