«Я б додала, що дім повинен бути центром, де жінка – це особистість, де їй затишно і безпечно», – переконана Тетяна Семикоп – голова громадського руху «Віра, Надія, Любов». А суспільство мало б підтримувати і саму жінку, і всіх, хто цього потребує. Своєю місією пані Тетяна та її оточення вважають служіння тим людям, які опинилися в тяжких соціальних умовах. Надати підтримку людині, яка дізналася про діагноз ВІЛ/СНІД, допомогти жінці, яка постраждала від рук чоловіка, прихистити родину, яка потрапила у скруту, та допомогти юридично – це далеко не повний перелік задач активістів руху, які працюють на Одещині вже більш, як чверть століття. Дізнаємося більше у керівника ГР «Віра, Надія, Любов».
— Пані Тетяно, розкажіть про Громадський Рух «Віра, Надія, Любов», який Ви очолюєте. Як виникла ідея його створити, і які основні напрямки діяльності активістів?
— Насамперед, основним видом діяльності була і є діяльність у сфері ВІЛ-сервісу. Ми були першою організацією в Україні, яка пілотувала проекти профілактики ВІЛ/СНІД серед найбільш уразливих груп населення, а через декілька років наш досвід став фундаментом для національних програм. Ключовими аудиторіями, якими опікується організація, є жінки та діти, які постраждали від домашнього насильства (це робота нашого реабілітаційного центру «Софія»), особи, які постраждали від торгівлі людьми, діти-жертви різних форм насилля (в рамках діяльності Центру опитування дитини, постраждалої від насильства). Працює менторська програма, проводяться інформаційні зустрічі, тренінги, семінари, спільні заходи, підтримуються жіночі ініціативи, ми сприяємо формуванню гендерно-орієнтованої політики в Одесі та області.
Сьогодні, враховуючи реалії, ми переорієнтували свою роботу. Звісно, не відступили від своїх базових напрямків, але, я б сказала, що стали дещо іншими. Ми займаємося збором гуманітарної допомоги – продуктів харчування, ліків, засобів особистої гігієни. Ми супроводжуємо жінок та дітей, які евакуюються, до кордону – надаємо їм і юридичну, і психологічну допомогу. Ми не можемо стояти осторонь, як і всі українці. Бо ми маємо можливості, віримо в націю і нашу перемогу.
— На Ваш погляд, чи є в останні роки в українському суспільстві позитивні зрушення, якщо говорити про права жінки, і в чому це проявляється?
— Так, звичайно. Радує і вселяє надію той факт, що в Україні йде постійне вдосконалення законодавства щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Прийнято новий виборчий Кодекс України, де для жінок передбачені квоти, Україна приєдналася до партнерства БІАРІЦ, постійно посилюється законодавство з протидії домашньому насильству. Крім того, у 2018 році відмінено наказ МОЗ, який включав у себе список із 458 професій, які були заборонені для жінок. Введено відповідальність за сексизм, прийнято розпорядження Кабінету Міністрів щодо збору даних для моніторингу гендерної рівності тощо.
Якщо говорити про заходи, які проводяться органами місцевого самоврядування, то в їх структурах створюються управління, що займаються питаннями формування гендерної політики на місцевому рівні. Я б сказала, що крига скресла, і ми поступово, але впевнено рухаємося у правильному напрямку.
— Які інструменти використовує Ваша організація для того, аби привернути увагу суспільства до проблем жіноцтва?
— Наша організація приділяє велику увагу питанням розвіювання гендерних стереотипів, підготовки спеціалістів ОМС, проведення інформаційних заходів, направлених на захист прав жінок, розробляє та видає інформаційні матеріали, просуває прийняття необхідних рішень на місцевому рівні. Наші співробітники є членами обласної та міської Координаційних рад з питань формування гендерної політики, протидії домашньому насильству та торгівлі людьми, також учасниками розробки та впровадження заходів, направлених на захист прав жінок. Спільно з Національним Демократичним інститутом проводилась підготовка жінок до виборів, наразі ми працюємо з депутатами щодо створення та організації роботи в радах депутатських груп «Рівні можливості».
— Хотілося б детально зупинитися на питанні домашнього насильства. Наскільки законодавство захищає жінок, і які важелі впливу на рішення проблем постраждалих жінок та сервіси для їх захисту саме у ГР «Віра, Надія, Любов»?
— Наразі ми можемо говорити про те, що законодавство з протидії домашньому насильству у нас на непоганому рівні, однак є проблеми з виконанням деяких законів, правильніше сказати, окремі положення просто не співпадають з нашими реаліями. Тоді здійснюються заходи, направлені на вдосконалення законодавства. Створюється необхідна інфраструктура: консультативні та кризові центри, притулки, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, спеціалізовані бригади поліції.
На базі нашої організації постраждалим від домашнього насильства надаються консультації соціального працівника, юриста, психолога, перенаправлення до поліції та державних структур, розміщення в притулку організації та надання реінтеграційної допомоги жінкам та дітям.
— Ваше особисте бачення – як підняти статус жінки у політиці, бізнесі, як добитися позитивних результатів у гендерній політиці?
— По-перше, треба переломити нашу свідомість. З жінками треба працювати, зробити їх відомими та видимими, формувати лідерські якості, надавати необхідні професійні знання з ведення бізнесу, участі у політиці, громадській діяльності. Самим жінкам варто підтримувати одна одну, передавати знання та формувати навички, вміти відстоювати свої права і, насамперед, встановлювати добрі партнерські відношення в родині. Усім нам необхідно позбавитись гендерних стереотипів, бути сучасними та успішними.
Одеса, ул.Преображенская, 60.
Тел. 048 777 25 17
