Самоцінність та самооцінка – є величезними та величними опорами для кожної людини. Говорити про самооцінку та відтворювати її з попелу можуть усі, і це варто робити задля власного щастя. Наша гостя Олена БОРИСОВА багато років спеціалізується на цій справі та готова дати чіткі відповіді. Ми сформували питання таким чином, аби ви мали змогу почути (прочитати) те, що звільнить вас від того, що тягне якорем на дно. Рекомендуємо бесіду з Оленою для кожного, хто в чомусь невпевнений чи боїться почати рухатись до себе істинного.

– Олено, сьогодні увесь світ говорить про важливість здорової самооцінки. Проте не кожен її має. Почнімо з діагностики. Як визначити, що самооцінка в людини не достатньо розвинута?
– Людина, перш за все, перестає помічати свої бажання й потреби, перестає вибирати себе, піклуватись про себе, своє тіло. Вона залежна від думок і бажань інших, від оцінок іншими людьми. Так формуються синдроми: «Відкладеного життя», «Синдром домогосподарки», «Білки в колесі» та «Загнаної кобили».
– А які саме має функція самооцінки?
– Насправді будь-які свої рішення, які ми приймаємо, вони ґрунтуються на рівні самооцінки. Це про вміння робити правильний вибір, нести відповідальність за свої думки, слова, відчуття та, авжеж, дії. Це про здатність створювати для себе стабільність та безпеку. Про навичку адаптуватись до будь-якої ситуації, навіть, до війни. Функція самооцінки – це про навичку підтримувати себе в усіх обставинах.
– Що найчастіше є причиною низької або завищеної самооцінки? Та на які сфери нашого життя вона впливає?
– Самооцінка – це внутрішнє уявлення людини про саму себе. Фундамент її формується з дитинства. Те, що говорили про нас батьки, родичі, вихователі, знайомі, вчителі, наставники, в те ми й повірили. Коли критикували, порівнювали не в нашу користь, наказували й емоційно вказували на помилки, не хвалили, це занижувало самооцінку й самоцінність.
Коли ж підтримували, вірили, дозволяли проявити себе найкращим чином та пізнавати себе в усьому й лояльно ставились до помилок, як до процесу розвитку, тоді самооцінка висока і є міцна самоцінність.
Самооцінка впливає на усі сфери життя. При високій самооцінці людина вибирає гідну пару і не дозволить не гідну поведінку по відношенню до себе, до дітей. Вона цінує своє тіло, тому має певний режим, відпочинок, харчування. Сама поводиться поважно, з любов’ю та вдячністю. Займатися вибирає тією справою, яка цікава і приносить задоволення та користь. Вона свої вміння й таланти монетизує досить легко. Як наслідок, здоров’я гарне.
Людина з заниженою самооцінкою вибирає пару, де є залежні відносини, терпить те, чого не можна і боїться щось змінити. Робота заради грошей й виживання, трудоголізм і вигорання часті супутники по життю. Залежність від грошей більша ніж піклування про себе.
– З яких факторів загалом складається здорова самооцінка?

• Вміння розуміти свої почуття, бажання й потреби.
• Вміння слідувати своїм бажанням та потребам.
• Вміння тримати кордони
• Відсутність залежності від чужої думки
• Емпатія до інших людей
• Відсутність бажання когось змінювати
• Сприйняття себе такою, як є
• Розвиток себе, як духовний, так і особистісний.
  Самооцінка ділиться на чотири типи: адекватна й неадекватна, яка додатково поділяється на завищену й занижену.
  Людина, яка володіє адекватною самооцінкою, знає свої сили, можливості та недоліки, ставиться до конструктивної критики, як до явища, яке допомагає виправити свої помилки.
  Що стосується неадекватної самооцінки, вона ділиться на завищену й занижену. Люди, які надмірно зарозумілі або занадто принизливо відносяться до себе.
  Люди із завищеною самооцінкою нездатні працювати над собою, адже вони «і так ідеальні». Будь-які складні ситуації, з якими вони не можуть впоратись, стають для них фруструючими. Стикаючись з труднощами, вони відступають, звинувачуючи кого завгодно, тільки не себе.
  Люди з заниженою самооцінкою – це ті, в кого відсутність віри в себе, в свої власні сили, вона робить людину малоактивною, бо є внутрішня переконаність, що все повинно бути ідеально, а якщо не ідеально, то краще взагалі навіть не пробувати.
  – Розкажіть про методики та практики для формування здорової самооцінки. Чи кожен може отримати максимальний результат у цій роботі?
  – Так, результат може отримати кожен, хто замотивований у своїх змінах. Для цього необхідно почати пізнавати себе: які є внутрішні програми, переконання й вірування, які варто перевіряти на досконалість. Визнати свої дитячі травми й пригнічені емоції, страхи, образи, вину, стид… І з допомогою терапевтичних практик прибирати зі своєї свідомості та підсвідімость їх. Тобто, змінювати програми і формувати такі, що будуть підіймати власну цінність.
  – Чим відрізняється самоцінність від самооцінки?
  – Самоцінність – це внутрішній стрижень, він не ґрунтується на порівнянні, це індивідуальне поняття, у якого немає критерій. Це внутрішня віра в себе і свої сили незалежно від зовнішнього оцінювання чи тиску.
  На відміну від цього, самооцінка, навпаки, будується на оцінюванні та порівнянні інших. Це також оцінка себе за результатами своїх вчинків.
  Коли самоцінність на високому рівні, то в періоди, коли самооцінка просідає (різні бувають випадки), вона швидко відновлюється і людина переключається на дії та досягнення, на покращення себе або виправлення ситуації.
  Коли самоцінність низького рівня, то в ситуаціях, коли самооцінка просідає (критика, незадоволення, тиск зовнішній), людина впадає в депресивний стан і не хоче щось змінювати, не вірить у свої сили, як наслідок – починає хворіти.
  – Ми живемо у складні часи, і здається, що самоцінність – не надважливий прояв. Як утримувати баланс в такий період?
  – Ставте собі частіше запитання: «те, що я роблю зараз або збираюсь робити, воно підіймає мою цінність, надає сил і радості? Чи навпаки забирає енергію й додає незадоволення собою»…
  Якщо свідомо спостерігати за собою, своїми думками, почуттями, словами й діями, можна зрозуміти, що з того, що ми робимо є корисним для нас, а що нас руйнує фізично й психічно.
  Ніхто крім нас самих не несе відповідальності за наше життя, його якість, за здоров’я, за реалізацію. Усе залежить від нас. І слід навчитись цьому: вкладати час та увагу в себе, у своє духовне навчання, особистісне.
  Обирайте себе й до глибини душі відчуйте свою цінність. Те, що буде сформовано в собі внутрішньо, проявиться зовнішньо.
• facebook: BorysovaE