Вигравати процеси у судах сьогодні – покликання адвокатів міцної волі, котрі мають не тільки хист до професії, а й загострене відчуття справедливості. Особливими є ті справи, які ведуться на тлі війни, коли усе навколо нестабільне. Про улюблену роботу у важкий період, про незламність фахового й жіночого духу, мрію дитинства й ціль усього життя розповідає найчарівніша адвокатка України Анна ЩЕННІКОВА.

– Анно, що у Вашому розумінні незламність? Як вона проявляється у Вас особисто?
– Незламність – це, коли ти встаєш з ліжка попри біль, стан здоров’я і буквально примушуєш себе робити щось задля того, аби твої діти ні в чому не мали потреби. Незламність – це, коли за вікном лунають перші вибухи, ти не розумієш, що робити, куди бігти, але точно приймаєш рішення залишитись в країні. Незламність – це, коли ти маєш обов’язок і розумієш, що від твого рішення, без перебільшення, залежать долі людей. І ти попри усі навантаження і якісь негаразди досягаєш найкращого результату задля людини, яка довірилась тобі.
– В одному з Ваших дописів є фраза: кожен день має бути як свято. Чому Ви обрали такий девіз? Та до чого він Вас мотивує?
– Знаєте, у Лесі Українки є чудовий вірш «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь!). Наша велика поетеса написала його, коли була вже лежачою, тяжко хворою. В цей час вона намагалась шукати якісь позитивні моменти у своєму житті навіть у такому безнадійному стані. І вона має бути прикладом. Щодо мого сприйняття фрази у дописі, я абсолютно переконана, що кожен з нас не повинен очікувати свята, якогось дива в житті. Ми і є це диво! Не потрібно ховати у шафу найкращі туфлі для якоїсь події. Не треба зберігати у серванті найкращий сервіз і діставати ту красу раз на рік. Здається, життя показало дуже чітко, що ми маємо цінувати кожен день. Ми маємо кайфувати від свого життя кожного дня і вчитись жити на повні груди.
– Говорячи про незламність, неможливо обійти тему подій минулого року. Поділіться своєю історією війни.
– Ранок 24 лютого в мене почався, як і в мільйонів українців, з вибухів за вікном. Авжеж, я не розуміла, що відбувається і не вірила в те, що почалась велика війна. Тому в перші дні ми виїхали з Києва до подруги в Софіївську Борщагівку. Дві доби по тому я вирішила, що маю рятувати сім’ю, адже моя молодша сестра проживала на Севастопольській площі, де, до речі, ворожа ракета влучила прямо в її будинок за кілька годин після того, як я забрала її звідти… Далі ми виїхали до мами у Білу Церкву, де знову-таки я вирішила, що варто їхати і з цього міста. Я не знаю, як це пояснити, Бог допомагав мені, давав відчуття, якими я керувалась. До Києва я повернулась у квітні 2022 року і почала працювати, відмовившись від роботи у Швейцарії.
– Як змінились Ваші бачення світу та власного життя?
– Звичайно, в мене, як і у всіх, відбулась переоцінка цінностей. На багато речей я дивлюсь вже зовсім інакше. Матеріальні блага, здається, у більшості своїй взагалі втратили свою цінність. Я зараз дуже ціную душевне тепло, ціную здоров’я, щасливі очі близьких людей, уважніше ставлюсь до оточуючих. Переоцінка відбулась, на мій погляд, колосальна. І в цьому, напевно, є глибинний сенс подій, в яких ми живемо.
– Поговоримо безпосередньо про Вашу професію. Розкажіть, чим займаєтесь та чому обрали саме цей шлях?
– Я адвокат, і мріяла про це десь з семи років. Моя спеціалізація – кримінальне право. Вибір цього шляху пав саме через життєві обставини. Мій батько – міліціонер загинув у 1993 році при виконанні службових обов’язків. Тому, отримавши пільги, я вступила до Академії внутрішніх справ, яку закінчила з відзнакою. Якийсь час працювала ще в міліції, потім в органах прокуратури. Коли ж задумалась про подальший кар’єрний ріст, вирішила, що мого досвіду й бачення системи буде достатньо, аби стати на захист інтересів та свобод людини. Тож – це і є моя особиста місія.
– Пані Анно, вдячні Вам за відвертості, бажаємо наснаги та якомога більше виграних справ. Якими власними секретами успіху Ви готові поділитись з нашими читачами?
– Системність, цілеспрямованість, щирість, позитив, професійність, широкий кругозір. Напевно, це основні складові, які я виокремлюю для успіху.
Не буду оригінальною, але точно відвертою. Бажаю усім нам миру й безумовної перемоги. Я бажаю, аби ми повернули свої кордони, аби Україна розквітла. Впевнена, ми увійдемо у золоту епоху розвитку нашого народу, бо ми неймовірні та варті цього.