Недарма кажуть, що мова наша – солов’їна. «Легше на душі стане, як пісня до серця загляне», «Хто співає, той журбу проганяє» – як багато сказано в народній творчості про українську пісню. Саме про її силу, що об’єднує небайдужі серця, нам розповіла засновниця благодійного фонду «Ярина» Ольга ЛІНИК, яка своєю невтримною жагою допомагати доводить: ми – найсильніша та найспівучіша нація на Землі.
– Ольго, доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе.
– Мій професійний шлях був пов’язаний з зовнішньо-економічною діяльністю. Я працювала у міжнародних компаніях, на керівних посадах у німецькій компанії-виробника медтоварів та українському стартапі виробництсва 3D-принтерів для друку металевим порошком, є напрацювання у сімейному бізнесі, власний творчий проект української музичної культури і благодійний фонд «Ярина», який я заснувала у квітні.
– Своїм прикладом Ви доводите: для досягнення чіткої мети немає перепон! Як Вам вдається підтримувати життєву енергію?
– Відповідь на це, як не парадоксально, мені дала війна. Не хочу банальних та зухвалих фраз, та саме тоді, коли в Дніпро прибували біженці, я переконалась: моє місце серед людей та для них.
Спочатку це був такий власний метод уникнути тривоги, відволіктися через дію. Я приєдналась до групи волонтерів і отримала для себе підтвердження, що через взаємодію та допомогу іншим надходить моя життєва енергія. Маю бути постійно серед людей та колективу, інакше починаю навіть хворіти. Також є хобі, що підтримують мою vital energy: музика, вокал, йога.
– Нещодавно Ви організовували благодійний вечір української музичної культури. Розкажіть, будь ласка, про нього.
– Надбання нашої культури є справжнім джерелом сили та відновлення у складні часи. Українські пісні завжди давали наснаги козацтву, супроводжували українців на кожному етапі життя. Юнеско включило українські козацькі пісні до переліку нематеріальної світової культурної спадщини. Ми є володарями скарбу, який маємо використовувати для світлої мети.
Подія відбулася у гостинній локації Creative States of Dnipro під гаслом: «Україна непереможна, бо ми ніколи не припинемо співати». Ідея була зібрати людей, небайдужих до української музичної культури, та створити певний нетворкінг для волонтерів. Я намагалася створити всі умови та надати можлівість волонтерам поспілкуватися, розслабитися, поділитися досвідом, надбаннями, обмінятися контактами.
На вечорі лунала українська пісня, як сучасна, так і народна, під бандуру (Анастасія Башмакова), флейту (Яна Сальнік), трубу (Горнак Сергій), гітару (cолістка групи «Nera» Світлана Лагутіна). Також кожен бажаючий мав можливість виконати улюблені композиції під мінус або караоке. Був також виступ бітбоксера Олександра Дорошенко. На події відбулася фотовиставка робіт відомого фотографа Гери Губанова. Маю окремо виділити нашу незмінну ведучу Марину Олексієнко, вона з перших днів війни збирає кошти на допомогу ЗСУ. Дякую Антону Садикову та компанії World Central Kitchen за підтримку в огранізації події: компанія з перших днів війни надає продуктові набори українцям та годує усіх, хто потребує. А на заході ми зібрали кошти на пошив чохлів для військових аптечок.
– Які проекти Ви плануєте реалізувати у найближчий час?
– Я маю чотири приоритетні напрямки:
- Планую продовжувати медичний напрямок: збір коштів на аптечки, допомогу по відновленню наших воїнів.
- Планую допомагати біженцям, це перший проект, реалізований фондом «Ярина». Минулого місяця за підтримкою Rotary Club з Офенбургу в рамках евакуаційної програми ми вивезли групу жінок з дітьми до Німеччини (їм надано окреме житло). З ними поїхав онкохворий, що отримує там зараз медичну підтримку.
- Планую допомагати дітям.
- Організовувати вечори української пісні на постійній основі.
– Ольго, що б Ви побажали нашим читачам?
– Побажання у нас зараз, напевно, одне на всіх – найшвидшої Перемоги!