ОЛЬГА БОЖИК ПРО СУЧАСНУ ПЕДІАТРІЮ, МІФИ, ПРОФЕСІЙНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ

Супроводжувати зростання маленької дитини – значить закладати правильний фундамент її здорового та щасливого майбутнього. Сьогодні спілкуємось з Ольгою БОЖИК. Вона лікар-педіатр, дитячий ендокринолог, консультант з грудного вигодовування в клініці «Френдлік», член організації Української Академії Педіатричних Спеціальностей.
В роботі педіатра важко розмежовувати дітей та дорослих, оскільки завжди працюєш не лише з дитиною, а й з усією її сім’єю, і здебільшого не з одним її поколінням», – розпочала Ольга.

– Олю, який шлях Вам довелось пройти до омріяної професії лікаря, тим паче дитячого.
– Стати на шлях медицини було доволі спонтанним рішенням. У моїй сім’ї не було медиків, і я не мала об’єктивного уявлення про цю сферу. У віці 15 років прийняла рішення піти навчатись у медичний коледж, а після його завершення вступила до медичного університету. Надалі ще два роки інтернатури та здобуття додаткової спеціалізації ендокринолога. Загалом практично 13 років. Не можу стверджувати, що моє навчання уже завершилось, адже професія лікаря потребує постійного вдосконалення та здобуття нових знань.
– Що найскладніше у Вашій роботі?
– В роботі лікаря складним є те, що за обмежений час прийому необхідно зібрати в деталях інформацію про стан здоров’я, повноцінно оглянути дитину, прийняти правильне рішення щодо подальшої тактики ведення лікування. Також дуже важливо знайти індивідуальний підхід не лише до дитини, а й до її батьків. Адже, коли сім’я доступно отримує пояснення про стан здоров’я дитини, рівень тривоги батьків зменшується, що знижує ризики непотрібного та інколи небезпечного самолікування. Найскладнішим, мабуть, буває пояснити батькам, чому дитину не потрібно лікувати в тій чи іншій ситуації та не шукати проблем там, де їх не існує. Тому в роботі я часто не лише педіатр, а й психолог.
– Сьогодні лікарі знаходяться у складному становищі та попри це продовжують працювати заради людей. Які основні проблеми Ви можете виокремити у своєму напрямку?
– Проблем у роботі лікаря існує чимало. Одна з найбільш гострих – професійне вигорання. Висока завантаженість, телефонні дзвінки, повідомлення пацієнтів у неробочий час та у вихідні дні, труднощі комунікації з пацієнтами та їх родичами, надмірна залученість у переживання хворого, а також складні, а інколи й критичні ситуації, пов’язані із загрозою життю пацієнта. Все це викликає емоційне перенапруження, втому, відсутність власних емоційних ресурсів та сприяє вигоранню. Тому дуже важливо встановити власні кордони, чітко розмежовувати професійну діяльність та особисте життя.
– Олю, варто зазначити, що Ви ендокринолог та консультант з грудного вигодовування. З якими питаннями найчастіше звертаються у цих сферах?
– Вважаю, що для педіатра дуже важливо бути фаховим у сфері грудного вигодовування. Близько 50% моїх пацієнтів – це діти до року, і саме у цей віковий період на практиці часто зустрічаюсь з проблемами неправильного та неефективного прикладання до грудей, внаслідок чого жінки страждають від болю, а дітки не набирають достатню масу тіла. Я щоденно зустрічаю необґрунтовані відмови від грудного вигодовування, та найголовніше – розвінчую міфи про те, що матері на грудному вигодовуванні потрібно сидіти на різноманітних дієтах. Всі ці проблеми емоційно та фізично виснажують жінку, призводять до втрати радості материнства та викликають депресивні стани.
У сфері дитячої ендокринології я працюю з дітьми, у яких є порушення фізичного та статевого дозрівання, цукровий діабет, проблеми з боку щитоподібної залози та з найбільш актуальним на даний час – дитячим ожирінням. На жаль, часто батьки очікують отримати чудодійну таблетку, яка вплине на надлишкову масу дитини, що вирішить всі проблеми. Вони не завжди розуміють, що спосіб життя та харчування є ключовими, і саме сім’я, в першу чергу, своїм власним прикладом здатна вплинути на здоров’я дитини.

https://friendlic.clinic/
0800 33 03 06 – запис на прийом