Практична психологиня Наталія КРИВІЧ пройшла випробування війною та переконує: кожен новий день – це дар, який потрібно цінувати. Нині експертка працює з дитячими серцями та допомагає людям повернути віру в себе.

– Наталіє, Ви маєте власний складний досвід психологічної допомоги під час війни. Розкажіть про це.
– Я з Харкова, тому не з чуток знаю, що означає, коли ракети летять над головою, і потрібно рятувати своє життя, дітей, близьких, не втрачаючи здорового глузду.
У перші дні повномасштабної війни в Україні я брала участь у психологічній групі, яку за лічені хвилини зібрала моя координаторка – неймовірна психологиня та педагогиня з колосальним досвідом роботи Ірина Блажина (вона вже третій рік працює з хлопцями на передовій). Тоді ми надавали підтримку людям, які опинилися у вкрай складних та небезпечних умовах.
– Що Вам довелося спостерігати й пережити у 2022 році?
– Важливо розуміти, що адаптація мислення та глибока трансформація підсвідомості до переходу на новий рівень відбувається лише на 40-й день. У мирний час це тривалі процеси, але в умовах загрози життю та здоров’ю ми не маємо такого привілею. Це означає, що психіка не витримує стрімких змін, не справляється із зовнішніми чинниками, заперечує реальність… Як наслідок, активуються потужні захисти, якими людина не володіє…
З’являються:

• Істерики, нічні жахи;
• Постійний пошук обнадійливих новин;
• Депресія (перехід в енергозберігаючий режим);
• Неконтрольоване бажання тікати;
• Думки під час обстрілів: «Хоч би не в мене… Це далеко…»;
• Зниження емпатії до чужого болю й горя;
• Відмова сприймати погані новини;
• Спалахи агресії та люті;
• Очікування завершення війни та пошук винного (будь-кого) у невдачах і прорахунках;
• Апатія («хай буде, як буде, мені байдуже, заради кого жити»).
  – Які основні принципи психологічної допомоги та захисту під час війни?
  – Залежно від ситуації, я рекомендую:
• Перетворювати агресію на молитву за нашу перемогу.
  • Практикувати медитацію – це чудовий спосіб встановити контакт із власною підсвідомістю.
• Використовувати фізичні навантаження, які допомагають знизити рівень гормону стресу (кортизолу), а також застосовувати різні техніки самоконтролю та відновлення.
• Усвідомити й прийняти той факт, що марно шукати «чарівну паличку» та сподіватися, що хтось прийде та врятує.
  – Над чим Ви працюєте зараз?
  – Я продовжую надавати психологічну та медичну допомогу, займаюся волонтерством. Підтримую матерів, які потребують поради у вихованні дітей за кордоном, адже на власному досвіді знаю, що означає залишитися самій із двома дітьми в чужій країні. Працюю з дитячими центрами та підлітками в кризових ситуаціях.
  Знайте: якщо ми не загинули, не збожеволіли, не впали в депресію – значить, механізми виживання працюють. Ми вже подолали той шлях, який змогли. Залишилося пройти стільки, скільки потрібно.

NATALIIA KRYVICH: «HUMANITY IS THE BEST CURE FOR «UNLOVE»

Nataliia Kryvich, a practical psychologist, has been tested by the war and is convinced that every new day is a gift that should be appreciated. Today, the expert works with children’s hearts and helps people regain their faith in themselves.

– Nataliia, you have your own difficult experience of psychological assistance during the war. Tell us about it.
– I am from Kharkiv, so I know firsthand what it means when missiles fly overhead and you need to save your life, children, and loved ones without losing your sanity.
In the early days of the full-scale war in Ukraine, I participated in a psychological group that was assembled in a matter of minutes by my coordinator, an incredible psychologist and teacher with vast experience, Iryna Blazhyna (she has been working with the guys on the front line for three years now). At that time, we provided support to people who found themselves in extremely difficult and dangerous conditions.
– What have you observed and experienced in 2022?
– It is important to understand that the adaptation of thinking and a deep transformation of the subconscious to move to a new level occur only on the 40th day. In peacetime, these are lengthy processes, but in conditions of threat to life and health, we do not have this privilege. This means that the psyche cannot withstand rapid changes, cannot cope with external factors, and denies reality… As a result, powerful defences that a person does not possess are activated.
They are:

• Hysterics, nightmares;
• Constant search for encouraging news;
• Depression (switching to an energy-saving mode);
• Uncontrollable desire to run away;
• Thoughts during shelling: ‘At least it’s not me… It’s far away…’;
• Reduced empathy for other people’s pain and grief;
• Refusal to accept bad news;
• Outbursts of aggression and rage;
• Waiting for the war to end and looking for someone to blame for failures and miscalculations;
• Apathy (‘let it be, I don’t care who I live for’).
  – What are the basic principles of psychological assistance and protection during war?
  – Depending on the situation, I recommend:
• Turn aggression into a prayer for our victory.
• Practise meditation, it is a great way to get in touch with your subconscious mind.
• Use physical activity to help reduce the level of the stress hormone (cortisol), as well as apply various self-control and recovery techniques.
• Realise and accept the fact that it is useless to look for a ‘magic wand’ and hope that someone will come and save you.
  – What are you working on now?
  – I continue to provide psychological and medical assistance and do volunteer work. I support mothers who need advice on raising children abroad, because I know from my own experience what it means to be alone with two children in a foreign country. I work with children’s centres and teenagers in crisis situations.
  You should know that if we have not died, gone mad, or become depressed, it means that our survival mechanisms are working. We have already overcome the path that we could. We only have to go as far as we need to.