“Кожен день – це крок вперед до розуміння нової культури, до відкриття нових можливостей для роботи і творчості. Й хоча моє життя зараз тут, я завжди думаю про повернення в Україну з новими знаннями і досвідом». Такими словами розпочалась наша розмова з Оленою ЩЕННІКОВОЮ. З нашою гостею у цьому номері ми поговоримо про нове життя, виклики та плани на майбутнє.
– Олено, раді знову спілкуватись з Вами. І цього разу прагнемо розкрити Ваше життя по-новому. Тож почнімо з тієї події, яка змусила Вас покинути рідну домівку. Поділіться своєю історією.
– Коли почалась війна, я навіть уявити не могла, що коли-небудь покину свій дім. Я залишалася в Києві попри постійні вибухи та тривоги. В мене було відчуття, що це моя битва, і я повинна бути поруч з рідними людьми. Моє серце розривалося, але я продовжувала допомагати: перевозила людей, доставляла гуманітарну допомогу до столиці. У цей час моя душа залишалася розірваною між страхом за доньку та необхідністю бути корисною в Україні.
Через деякий час мені зателефонували з Бельгії з новинами, від яких я буквально застигла на місці. Соціальні служби почали цікавитися, чому моя неповнолітня донька перебуває там без мене. Реєстри в Україні не працювали, і я не бачила іншого виходу, окрім як їхати за нею. Але все пішло не по плану. Моя спина вже була сильно травмована через те, що носила важкі каністри з бензином. Ледь дихала через опіки слизової, які отримала, відкачуючи бензин з генераторів ротом. Тому вирішила зробити паузу хоча б на тиждень, але доля знову розпорядилася інакше. Я невдало оступилася на сходах і впала, знову пошкодила спину, руку та ногу. Не могла ходити, рука не рухалась, відчувала страшний біль і опинилась прикутою до дому друзів. У цей момент зрозуміла, що повернення до України відкладається на невизначений час. Так я залишилася в Бельгії.
– Як і більшість українок, Ви все одно прагнете розвитку та реалізації. Над чим працюєте сьогодні?
– Навіть опинившись у новій країні, відчуваю потребу розвиватися. Я активно вивчаю рекламний дизайн та маркетинг. Мені цікаво створювати контент, який не лише привертає увагу, а й має глибокий сенс.
– Якими враженнями щодо життя за кордоном можете поділитись з нашими читачами?
– Життя за кордоном – і виклик, і можливість. Одним із найбільших викликів для мене стала адаптація до нової культури та мови. Але водночас це мотивує більше вчитися.
Водночас, перебуваючи тут, я чітко побачила, який Україна зробила крок вперед у сфері послуг і діджиталізації. В Україні всі процеси набагато простіші та швидші. Проте найбільшим викликом для мене була депресія, з якою я довго боролася.
– Знаємо, що Ви спілкуєтесь з багатьма українками та підтримуєте одна одну. Які етапи були і є найважчими та найкращими для Вас та Ваших подруг?
– Найважчі етапи для нас – це, безумовно, початок війни і момент, коли ми були змушені приймати складні рішення. І хоча завжди підтримували одна одну, на перших порах були в стані шоку, занурені в депресію. Але поступово почали знаходити сили рухатися вперед. Одним із найкращих моментів для мене стала здатність знову знаходити натхнення.
– Чи зараз маєте якісь спільні проєкти, можливо волонтерські, які розвиваєте за кордоном для українців?
– Я активно підтримую всі можливі ініціативи української спільноти в Бельгії. Наразі у нас є ідея – створити фільм про українок. Ми хочемо показати не лише їхні труднощі, але й те, як вони долають ці виклики. Саме з цією метою я пішла вчитися на відеокурс, аби мати можливість передати оповідь через камеру максимально точно і проникливо.
– Олено, українці сьогодні живуть однією мрією – перемогою. Які маєте плани на час, коли повернетесь в Україну?
– Планую повернутися через рік. Цей час присвячую набуттю нових знань і досвіду. Я залишаюсь тут, адже мені важливо, щоб моя дочка стала більш самостійною і могла продовжити навчання в Європі. До речі, вона теж планує повернутися в Україну після закінчення навчання. Цей рік стане для нас обох часом, щоб підготуватися до повернення і бути максимально корисними для нашої країни. Планую використати цей період для вивчення французької та англійської мов, а також для вдосконалення навичок у сфері реклами та відеозйомки. Повернувшись в Україну, я хочу реалізувати нові ідеї, які допоможуть у розвитку нашої країни та підтримці її в часи відновлення.
OLENA SHCHENNIKOVA. LIVE IN A NEW WAY
“Еvery day is a step forward to understanding a new culture, to opening up new opportunities for work and creativity. And although my life is here now, I always think about returning to Ukraine with new knowledge and experience.» Our conversation with Olena SCHENNIKOVA began with these words. With our guest in this issue, we will talk about new life, challenges and plans for the future.”very day is a step forward to understanding a new culture, to opening up new opportunities for work and creativity. And although my life is here now, I always think about returning to Ukraine with new knowledge and experience.» Our conversation with Olena SCHENNIKOVA began with these words. With our guest in this issue, we will talk about new life, challenges and plans for the future.
– Olena, we are glad to communicate with you again. And this time we want to reveal your life in a new way. So let’s start with the event that forced you to leave your home. Share your story.
– When the war started, I could not even imagine that I would ever leave my home. I stayed in Kyiv despite constant explosions and alerts. I had the feeling that this is my battle, and I should be close to my relatives. My heart was breaking, but I continued to help: I transported people, delivered humanitarian aid to the capital. At that time, my soul remained torn between fear for my daughter and the need to be useful in Ukraine.
After some time, I received a call from Belgium with news that literally froze me in place. Social services began to take an interest why my minor daughter was there without me. The registries in Ukraine did not work, and I saw no other way out than to go for her. But everything went on not according to plan. My back was already badly injured from carrying heavy gasoline cans. I could barely breathe because of the burns on my mucous membrane, which I received while pumping gasoline from generators with my mouth. Therefore, I decided to take a break at least for a week, but fate again ordered otherwise. I unluckily tripped on the stairs and fell, again injuring my back, arm and leg. I could not walk, my arm did not move, I felt terrible pain and found myself chained to a friend’s house. At that moment, I realized that my return to Ukraine was postponed indefinitely. So I stayed in Belgium.
– Like most Ukrainian women, you still strive for development and realization. What are you working on today?
– Even when I find myself in a new country, I feel the need to develop. I am actively studying advertising design and marketing. I am interested in creating content that not only attracts attention, but also has a deep meaning.
– What impressions about life abroad can you share with our readers?
– Living abroad is both a challenge and an opportunity. One of the biggest challenges for me was adapting to a new culture and language. But at the same time it motivates to learn more.
At the same time, being here, I clearly saw what a step forward Ukraine has made in the field of services and digitalization. In Ukraine, all processes are much simpler and faster. However, the biggest challenge for me was depression, which I struggled with for a long time.
– We know that you communicate with many Ukrainian women and support each other. What stages were and are the most difficult and the best for you and your friends?
– The most difficult stages for us are definitely the beginning of the war and the moment when we were forced to make difficult decisions. And although we always supported each other, at first we were in a state of shock, plunged into depression. But gradually we began to find the strength to move forward. One of the best moments for me was being able to find inspiration again.
– Do you currently have any joint projects, perhaps volunteer ones that you are developing abroad for Ukrainians?
– I actively support all possible initiatives of the Ukrainian community in Belgium. Currently, we have an idea to create a film about Ukrainian women. We want to show not only their difficulties, but also how they overcome these challenges. It was for this purpose that I went to learn a video course, to be able to convey a story through the camera as accurately and insightfully as possible.
– Olena, Ukrainians today live with one dream – our victory. What are your plans for the time when you will return to Ukraine?
– I plan to return in a year. I use this time to acquiring new knowledge and experience. I am staying here because it is important to me to help my daughter to become more independent and be able to continue her studies in Europe. By the way, she also plans to return to Ukraine after graduation. This year will be a time for both of us to prepare for our return and be of maximum service to our country. I plan to use this period to learn French and English, as well as to improve my skills in the field of advertising and videography. Returning to Ukraine, I want to implement new ideas that will help in the development of our country and support it in times of recovery.